Інновації в стоматології

КОМПЛЕКСНИЙ МУЛЬТИДИСЦИПЛІНАРНИЙ ПІДХІД ЩОДО ЛІКУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ З ПОЛІОДОНТІЄЮ, ГІПЕРДОНТІЄЮ. КЛІНІЧНІ ВИПАДКИ

2025-09-24T15:03:05+03:00

Надкомплектний зуб може бути одиничним або множинним, одно – або двобічним, виникає з різною частотою у різних популяціях. Надкомплектні зуби класифікують за формою, морфологією, розташуванням та появою. З метою діагностики слід використовувати додаткові методи дослідження. Мета дослідження. Аналіз результатів лікування пацієнтів з надкомплектними зубами. Матеріали та методи. Під клінічними спостереженнями перебували 22 пацієнти із 86 надкомплектними зубами, віком від 20 до 26 років. Лікування полягало у видаленні надкомплектних зубів. Обробку цифрових даних проводили за стандартними методиками з використанням програми Statistica 2018. Результати дослідження. Аналіз цифрових даних засвідчив більшу кількість надкомплектних зубів на нижній щелепі у жінок. Отримані дані свідчать про те, що найчастіше саме лікар-стоматолог-ортодонт виявляв наявність надкомплектних зубів при обстеженні. Це певним чином, пояснює більшу кількість жінок у нашому дослідженні: жінки звертались до стоматолога зі скаргами на неправильне положення зубів. На нижній щелепі надкомплектних зубів було більше, ніж на верхній щелепі, зокрема, найбільша кількість надкомплектних зубів спостерігалась у ділянці молярів нижньої щелепи. Усім пацієнтам після визначення етапності комплексного лікування було проведене видалення надкомплектного зуба. Показаннями для видалення надкомплектного зуба були: наявність локалізованого пародонтиту у ділянці прорізаного зуба, консервативне лікування локалізованого пародонтиту було безуспішним. У прооперованих пацієнтів загоєння рани відбувалось як первинним, так і вторинним натягом. За наявності ознак місцевого запального процесу у 3 випадках рана загоювалась вторинним натягом. При болях пацієнтам рекомендували нестероїдні протизапальні. Клінічні спостереження за оперованими пацієнтами підтверджують думку, що чим швидше було проведене хірургічне втручання, тим швидше досягали успішного результату ортодонтичного лікування. Своєчасна рання діагностика та наявність міждисциплінарних зв’язків за наявності надкомплектних зубів можуть звести до мінімуму розвиток потенційних ускладнень, пов’язаних із цією аномалією. Висновки. Досягнення успішного результату можливе при комплексному підході щодо послідовності втручань, визначення показань до хірургічного лікування, термінами його проведення, реабілітаційних заходів та подальшого ведення лікарями суміжних спеціальностей.

ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ-СТОМАТОЛОГІВ У СУЧАСНИХ РЕАЛІЯХ

2025-09-24T16:44:34+03:00

Резюме. Невід’ємною і важливою складовою навчання студентів-стоматологів як майбутніх фахівців є проведення виробничої практики. Характерним є те, що в цей період студенти повинні застосовувати отримані теоретичні знання під час безпосередньої роботи з пацієнтами в реальному клінічному середовищі.Основним завданням виробничої практики є формування та закріплення професійних навичок, необхідних для самостійної лікарської діяльності. А саме: уміння встановлювати психологічний і мовний контакт із хворими, правильно будувати свої взаємини з пацієнтами в процесі діяльності лікаря (лікар-пацієнт) та вдосконалювати навики володіння основними стоматологічними маніпуляціями. Мета дослідження полягає у вивченні максимальних можливостей отримання студентами професійних навичок під час проходження виробничої практики та шляхів її організації із врахуванням новітніх методів навчання. Матеріали та методи. Кафедра ортопедичної стоматології Івано-Франківського національного медичного університету реалізовує навчальну програму «Виробнича лікарська практика» спрямовану на здобуття студентами інтегральних, загальних та фахових компетентностей для майбутнього надання ними якісних стоматологічних послуг. Результати дослідження. Вказують на необхідність проведення виробничої лікарської практики для студентів-стоматологів із застосуванням новітніх засобів та підходів, пов’язаних із постійним розвитком сучасних технологій в галузі стоматології. Висновки. Представлене дослідження свідчить про необхідність проведення виробничої лікарської практики для здобувачів освіти, яка дозволяє отримувати професійних фахівців у галузі стоматології та полешує їхню клінічну діяльність шляхом формування як професійних, та і комунікативних навичок.

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ЩОДО ОРТОПЕДИЧНОГО ЛІКУВАННЯ ЧАСТКОВОЇ АДЕНТІЇ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

2025-09-24T15:58:43+03:00

Часткова адентія – одна з найпоширеніших стома- тологічних проблем, що не тільки порушує жувальну функцію й естетику, але істотно впливає на якість життя пацієнтів. Сучасна наукові дослідження роз- глядають втрату зубів не лише як клінічну патологію, а як комплексне явище, яке має соціальні, психологічні та функціональні наслідки. У дослідженнях підкрес- люється важливість індивідуального сприйняття часткової адентії: у пацієнтів погіршується рівень самооцінки, знижується соціальна активність та задоволення від прийому їжі. Погіршення орофаціаль- них функцій (жування, артикуляції, міміки) при част- ковій втраті зубів призводить до змін у харчовій пове- дінці та навіть у когнітивній активності. Особливо чутливими до цього є літні люди та особи з супутніми системними захворюваннями, такими як паркінсонізм чи діабет. У демографічному контексті часткова адентія має нерівномірний розподіл. Дослідження, проведені в різних країнах демонструють зв’язок між частковою втратою зубів та соціоекономічним статусом, освітою, віком і статтю. Такі дані фор- мують запит на диференційований підхід до орто- педичного лікування з урахуванням не лише клінічних, а й соціальних чинників. З урахуванням наведеного, ортопедичне лікування часткової адентії має розгля- датися не лише як технічна заміна втрачених зубів, а як інтегрована медична, соціальна та функціональна стратегія, спрямована на відновлення повноцінного життя пацієнта. Це й обумовлює необхідність сис- тематичного аналізу сучасних підходів до лікування з позиції доказової медицини, біомеханіки, імпланто- логії та технологій знімного протезування при част- ковій адентії. Мета роботи. Узагальнення сучасних підходів до ортопедичного лікування часткової аден- тії на основі аналізу наукових публікацій. Матеріали та методи. Проведено аналіз публікацій баз даних Scopus, PubMed з використанням комбінації ключових слів: «часткова адентія», «ортопедичне лікування», «знімні протези», «імплантологія», «якість життя», «функціональна реабілітація». Критерії пошуку пороках – 2017–2025 рр. Журнали та дисертаційні роботи, присвячені питанням клінічної стоматології, ортопедичної стоматології, соціальної медицини були опрацьовані для пошуку відповідних публікації.

СУЧАСНИЙ ЗАРУБІЖНИЙ І ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД В ПИТАННІ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ ДЛЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ, ЩО МАЮТЬ МНОЖИННИЙ КАРІЄС ТА ЗАХВОРЮВАННЯ ПАРОДОНТУ

2025-09-24T16:01:36+03:00

Збройний конфлікт на Сході України оголив критичні недоліки чинної системи стоматологічного забезпечення військовослужбовців. Недостатня мобільність стоматологічних підрозділів, відсутність штатних лікарів-стоматологів у більшості бойових частин та висока поширеність множинного карієсу й пародон- топатій негативно позначаються на боєздатності особового складу. Вітчизняний та зарубіжний досвід свідчать про ефективність комплексних профілактично-лікувальних програм, основаних на стандартах NATO Dental Fitness та використанні пересувних стоматологічних кабінетів. Метою дослідженнябуло узагальнити сучасний вітчизняний і міжнародний досвід лікувально-профілактичних заходів щодо множинного карієсу та захворювань пародонту у військовослужбовців і сформувати практичні рекомендації для підрозділів стоматологічної служби сил оборони України. Матеріали та методи. Проведено системний огляд 28 джерел (2010–2024 рр.), у тому числі нормативних документів ЗСУ та НАТО, клінічних досліджень в Україні, Великій Британії й Азербайджані. Використано контент-аналіз, порівняльний аналіз індексів стоматологічного здоров’я (КПУ, РМА, РІ, Greene–Vermillion) та опис організаційних моделей (стаціонарна, мобільна, змішана). Результати дослідження. У ЗСУ впроваджено трирівневу «Програму стоматологічного здоров’я», що охоплює первинну, вторинну й третинну профілактику та підсилена мережою пересувних кабінетів, що підвищило доступність допомоги в зоні бойових дій. Професійна гігієна з використанням PIEZON-технології та антисептиків скоротила частоту запальних ускладнень у підрозділах, передислокованих на фронт. Річна апробація мобільного гігієнічного набору (щітка-тревел, нитка, пасти President, розчин-таблетки) серед 348 військових знизила інтенсивність карієсу в групі 20–30 років і підвищила карієрезидентність емалі. Модифікована схема лікування хронічного генералізованого пародонтиту з Biorepair й імуностимуляторами забезпечила стабілізацію пародонту у 68,5% пацієнтів проти 12% при традиційній терапії. Зарубіжні дані підтвердили ключову роль тютюнокуріння та низького базового пародонтального статусу в розвитку некротичного виразкового гінгівіту; фітопрепарат Oleum Nigella Sativa показав значне зниження запалення в пародонті.Висновки. Комплексна, стандартизована й мобільна система стоматологічної допомоги, що поєднує трирівневу профілактику, сучасні клінічні протоколи та адресні заходи (професійна гігієна, фіто- й імунотерапія), довела ефективність у зниженні частоти карієсу й пародонтопатій серед військовослужбовців. Подальша інтеграція зарубіжних напрацювань та розширення мережі пересувних кабінетів є стратегічно важливою для медичної служби сил оборони України.

РОТОВА РІДИНА ЯК КЛЮЧОВИЙ МАРКЕР ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ, ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ОЦІНКИ РИЗИКУ РОЗВИТКУ КАРІЄСУ ЗУБІВ НА ТЛІ КОРОНАВІРУСНОЇ ХВОРОБИ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

2025-09-24T16:08:11+03:00

Мета дослідження: систематизація та аналіз сучасних наукових даних щодо ролі ротової рідини у діагностиці та прогнозуванні карієсу зубів та впливу коронавірусної інфекції на стан порожнини рота.Матеріали та методи дослідження. У роботі використано бібліосемантичний метод дослідження, який включає відбір, аналіз і синтез наукових джерел за темою статті. Інформація була зібрана шляхом пошуку у міжнародних та національних базах даних, таких як PubMed, Scopus, Web of Science, Google Scholar, а також у фахових стоматологічних журналах.Результати дослідження. Результати аналізу свідчать, що ротова рідина виконує ключову роль у підтриманні гомеостазу порожнини рота. Біофізичні та біохімічні показники, такі як швидкість слиновиділення, в’язкість, pH та буферна здатність, забезпечують ремінералізацію зубної емалі та гальмують карієсогенні мікроорганізми. COVID-19, який впливає на різні органи та системи, потенційно сприяє змінам у властивостях ротової рідини, що може збільшувати ризик розвитку карієсу зубів.Висновки. COVID-19 впливає на біохімічні та біофізичні показники ротової рідини, що може створювати сприятливі умови для розвитку карієсу зубів. Подальші дослідження мають бути спрямовані на детальний аналіз цих змін і їхнє застосування у стоматологічній практиці для прогнозування та профілактики карієсу.

ЕЛЕКТРИЧНІ ОПІКИ РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ (ОГЛЯД)

2025-09-24T16:13:44+03:00

Постановка проблеми. Електричні опіки є досить рідким варіантом ураження органів ротової порожнини, проте їх ускладнення супроводжуються значним погіршенням якості життя та стійкою інвалідизацією.В сучасних доступних вітчизняних джерелах дана проблема практично не висвітлена. Мета дослідження.Висвітлити основні етіологічні, діагностичні та лікувальні особливості електричних опіків ротової порожнини. Матеріали і методи дослідження. Отримання наукової літературної інформації було виконано із використанням інформаційних пошукових систем Scopus, CrossRef, Google Scholar та PubMed. Результати та їх обговорення. В усьому світі електричні опіки ротової порожнини становлять 2,2% електротравм і лише 0,12% усіх опіків; зазвичай трапляються у немовлят, в яких ріжуться зуби; здебільшого спостерігаються у дітей через кусання, жування або смоктання електричних провідників та інших елементів електроприладів.Важкі випадки з госпіталізацією та хірургічним лікуванням трапляються рідко. Незважаючи на їх рідкісність, лікування та тривала реабілітація дозволяють означити ці травми як важливу проблему лікування опіків У важких випадках пошкодження поширюються на ясна, альвеолярний відросток підборіддя, слизову оболонку рота та язик. Рання хірургія характеризується агресивним підходом до нежиттєздатної або сумнівної тканини; інша тактика – це очікування до повного визначення межі пошкодження з подальшим плануванням оптимального варіанту лікування. Метою шинування ротової спайки є забезпечення протидіючої сили тенденції до контрактури рани з метою зменшення рубцювання, підтримки функції та зменшення потреби в реконструктивній хірургії. Важливу роль в запобіганні негативного функціонального результату відіграє увага до реабілітації ковтання та мовлення, та попередження всіх можливих наслідків, що залежать від ураження зубних структур. Важливим є ретельний міждисциплінарний підхід, який проводиться за участю щелепно-лицевого хірурга та логопеда. Висновки. Електричні опіки ротової порожнини являють собою певну проблему сучасної дитячої стоматології, а правильно обраний варіант діагностики лікування дозволить знизити можливість розвитку тривалих ускладнень та інвалідизації.

НЕАПОЛЬСЬКИЙ ПРОГНОСТИЧНИЙ ПОКАЗНИК ЯК НОВИЙ КОМБІНОВАНИЙ ІНДЕКС БІОМАРКЕРІВ ЗАПАЛЕННЯ ТА АЛІМЕНТАРНОГО СТАТУСУ В ПАЦІЄНТІВ ІЗ ХРОНІЧНИМ РЕЦИДИВУЮЧИМ АФТОЗНИМ СТОМАТИТОМ

2025-09-24T16:18:38+03:00

Мета дослідження. Оцінка потенціалу нової прогностичної Неапольської шкали шляхом визначення прогностичного індекса харчування та системного запалення в хворих на ХРАС із акцентом на механізмах можливості їх модифікації. Методи дослідження. В дослідженні взяли участь 83 пацієнтів віком 20-45 років, із яких 61 пацієнтів із ХРАС (основна група) та 22 здорових осіб (контрольна група).Проведено клінічний, лабораторний, медико-соціальний метод дослідження. Гематологічне дослідження включало визначення концентрацій альбуміну та загального холестерину в сироватці крові за стандартною методикою за допомогою цифрового гематологічного аналізатора Beckman Coulter dxc 700 au (Germany); визначення показників лейкограми – на аналізаторі Erba Elite 580 (Sweden). Розрахунок значень гематологічних маркерів – NLR визначали як кількість нейтрофілів/лімфоцитів, LMR – як кількість лімфоцитів/кількість моноцитів. Остаточний підрахунок NPS проводили за дихотомічнми значеннями NLR, LMR концентраціями альбуміну та загального холестерину в сироватці крові згідно з даними Galizia та співавт. Статистичну обробку даних клінічного обстеження та лабораторного дослідження проводили з використанням стандартного програмного пакета для персональних комп’ютерів «Microsoft Excel-2007» для Windows. Наукова новизна. Встановлено, що за запропонованими Galizia G. та співавт. дихотомічними значеннями, середній рівень сироваткового альбуміну в хворих на ХРАС складає 1 бал, концентрація загального холестерину в крові складає 0 балів. Визначення NLR, LMR при ХРАС показало, щоNLR в 1,88 разів перевищував аналогічний показник групи контролю, а показник LMR був у 2,34 раза нижчим за показник пацієнтів групи контролю. Розрахунок балів біомаркерів запалення NLR і LMR показав, що обидва індекси оцінюються по 1 балу. Підсумкова оцінка індекса NPS склала 3 бали, що є високим і асоціюється з потенційно поганим результатом. Висновки. Результати проведеного нами дослідження вказують на зв’язок між ХРАС та зміною показників прогностичної Неапольської шкали за оцінкою визначення прогностичного індекса харчування та системного запалення в хворих на ХРАС. Використана нами інноваційна система підрахунку балів NPS, пов’язана з аліментарним фактором і запальною відповіддю в хворих на ХРАС може бути корисною для прогнозування перебігу захворювання.

АКТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ПРИЗНАЧЕННЯ ВІНІРІВ. ПОКАЗАННЯ, ПРОТИПОКАЗАННЯ, РИЗИКИ

2025-09-24T16:28:39+03:00

У сучасній естетичній стоматології керамічні вініри розглядаються як мінімально інвазивна альтернатива традиційним коронкам. Однак успішність таких реставрацій значною мірою залежить від пародонтального статусу, наявності системних захворювань (зокрема цукрового діабету) та парафункціональної активності (бруксизму). Мета дослідження. Узагальнити актуальні показання, протипоказання та ризики, пов’язані з призначенням вінірів у клінічній практиці, на підставі аналізу сучасних наукових джерел. Матеріали та методи. Проведено цільовий огляд 36 публікацій за 2014–2024 рр., відібраних у базах PubMed, Scopus, Web of Science та Google Scholar за ключовими словами “veneers”, “periodontal health”, “diabetes”, “bruxism”, “ceramic restorations”. Оцінку якості виконували за рекомендаціями PRISMA; дані систематизовано описово за тематичними блоками.Результати дослідження. У пацієнтів із цукровим діабетом повні вінірівані коронки спричиняють достовірне підвищення ясеневого індексу та глибинипародонтальних кишень порівняно з контролем без діабету. У хворих на пародонтит III/IV стадії довгострокова (8–13 років) виживаність вінірів не відрізняється від показників у пародонтально здорових осіб за умови стабілізації запального процесу. Бруксизм значно збільшує ризик відколів кераміки; оптимальними вважають комбінацію монолітних цирконієвих коронок для оклюзійної стабілізації з літій-дисилікатними вінірами. Матеріалознавчі дослідження підтверджують переваги літій-дисилікату та високопрозорого цирконію у пацієнтів із підвищеним оклюзійним навантаженням. Висновки. Призначення вінірів потребує комплексної оцінки пародонтального статусу, рівня компенсації цукрового діабету та наявності бруксизму. Дотримання обґрунтованих показань і вибір високоміцних матеріалів мінімізують ускладнення та забезпечують довговічність реставрацій.

СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ НА ВПЛИВ ПОРУШЕНЬ ПРИКУСУ ТА ОРТОДОНТИЧНЕ ЛІКУВАННЯ НА РОЗВИТОК СКРОНЕВО-НИЖНЬОЩЕЛЕПНИХ РОЗЛАДІВ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

2025-09-24T16:34:57+03:00

У даній статті проведено літературний огляд публікацій щодо сучасних поглядів на вплив порушень прикусу та ортодонтичного лікування на розвиток скронево-нижньощелепних розладів. Мета дослідження: Спираючись на дані наукових досліджень встановити ймовірність впливу порушень прикусу та ортодонтичного лікування на розвиток скронево-нижньощелепних розладів. Матеріали та методи. Застосовано бібліосемантичний метод для з’ясування стану проблеми, вивчення аналізу результатів попередн іх наукових досліджень на основі джерел літератури та електронних ресурсів. Інформаційний пошук та аналіз наукових джерел проведено із використанням наукометричних баз Web of Science, PubMed, Google Scholar за останні 10 років. Результати: У результаті проведеного пошуку та аналізі літературних джерел автори дослідження дійшли висновку, що пацієнтам зі скронево-нижньощелепними розладами не рекомендується починати ортодонтичне лікування до повного зникнення симптомів. Якщо ж такі симптоми виникли вже під час ортодонтичного лікування, необхідно його призупинити на час лікування скронево-нижньощелепних розладів, або ж до максимально можливого покращення стану пацієнта. Після зникнення симптоматики ортодонтичні втручання можна продовжити згідно з початковим планом або, за необхідності, скоригувати залежно від стану пацієнта. Своєчасне виявлення та лікування скронево-нижньощелепних розладів дозволить в майбутньому провести більш прогнозоване ортодонтичне лікування. Висновки: Відповідно до сучасних даних наукових досліджень немає переконливого зв’язку між розвитком скронево-нижньощелепних розладів та порушеннями прикусу. При плануванніортодонтичного лікування, особливо у дорослих пацієнтів, з метою профілактики ускладнень та складання коректного плану лікування одним із перших етапів повинна бути оцінка стану СНЩС та жувальних м’язів.

СУЧАСНИЙ ДОСВІД В ПИТАННІ СТОМАТОЛОГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКИ ЗАХВОРЮВАНЬ СЛИННИХ ЗАЛОЗ У ОСІБ СЕРЕДНЬОГО ВІКУ

2025-09-24T16:38:10+03:00

Патологія слинних залоз у осіб середнього віку (35–60 р.) зумовлена мультифакторними впливами – ендокринними, метаболічними, аутоімунними, променевими та інфекційно-запальними.Попри наявність різноманітних терапевтичних підходів, уніфіковані міждисциплінарні протоколи лікування й профілактики залишаються недоопрацьованими. Метою дослідження було систематизувати сучасний клініко-експериментальний досвід щодо стоматологічного лікування та профілактики захворювань слинних залоз у середньовікової когорти пацієнтів з метою виокремлення ефективних та безпечних алгоритмів ведення. Матеріали та методи.Проведено цільовий наративний огляд літератури (2014–2024 рр.) згідно з PRISMA-ScR. Пошук виконано у PubMed, Scopus, Web of Science, Google Scholar та національних ресурсах. До аналізу включено 30 джерел, що відповідали критеріям релевантності (метаболічні, системні, радіаційні, інфекційно-запальні та неопластичні ураження; вибірка – дорослі 35–60 р.).Оцінювалися дизайн досліджень, терапевтичні втручання, клінічні кінцеві точки (швидкість слиновиділення, індекси гігієни, частота рецидивів, показники якості життя). Результати дослідження. Експериментальне введення меланіну при омепразол-індукованій гіпергастринемії нормалізувало протеазно-інгібіторний баланс слинних залоз, знижуючи протеолітичну активність на 15% (р < 0,05).У пацієнтів із сіалозом на тлі гепатобіліарної патології додавання «Лізоцим-форте» до стандартної схеми підвищувало антиоксидантно-прооксидантний індекс та покращувало швидкість слиновиділення на 22% у порівнянні з контролем. Комбінований лікувально-профілактичний комплекс з ультрафонофорезом прополісу забезпечував 100% клінічну ремісію сіалозу при нетоксичному зобі через 6 міс. Диференційований алгоритм менеджменту радіойод-індукованого сіалоаденіту (пролонговані глюкокортикоїди, сіалоендоскопія, замісна терапія) зменшував частоту ксеростомії ІІ–ІІІ ступеня та запобігав прогресуванню карієсу й пародонтопатій протягом року спостереження. Лазеротерапія при хронічних паротитах скорочувала тривалість болю та набряку після 1–2 сеансів і приводила до стабільної ремісії у 85% хворих. Висновки. Ефективність лікування захворювань слинних залоз у осіб середнього віку підвищується за рахунок патогенетично обґрунтованих комбінованих схем, що поєднують системні, місцеві й фізіотерапевтичні методи. Перспективними напрямами є застосування меланіну як протеазного модулятора, антидисбіотичних гепатопротекторів, малоінвазивної сіалоендоскопії та фотобіомодуляції. Подальші рандомізовані дослідження потрібні для стандартизації протоколів та оцінки довгострокової безпеки.

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЛІКУВАЛЬНО- ПРОФІЛАКТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ ПРЕПАРАТІВ У ПАЦІЄНТІВ З ВКЛЮЧЕНИМИ ОДИНОЧНИМИ ДЕФЕКТАМИ ЗУБНИХ РЯДІВ НА СТУПІНЬ УСКЛАДНЕНЬ ПІСЛЯ ОПЕРАЦІЇ ДЕНТАЛЬНОЇ ІМПЛАНТАЦІЇ

2025-09-24T15:08:18+03:00

Післяопераційні ускладнення залишаються однією з провідних причин зниження успішності дентальної імплантації при включених одиночних дефектах зубних рядів. Оптимізація фармакологічної підтримки із застосуванням багатокомпонентних лікувально- профілактичних комплексів, що поєднують антиоксидантну, протизапальну, імуномодулюючу та остеотропну дію, є актуальним напрямом сучасної стоматології. Мета дослідження. Оцінити вплив запропонованого лікувального комплексу препаратів на частоту та ступінь післяопераційних ускладнень у пацієнтів із включеними одиночними дефектами зубних рядів після дентальної імплантації. Матеріали та методи. Обстежено 37 пацієнтів (18–22 роки), яким проведено протезування на імплантатах. Сформовано дві клінічні групи: основну (n=20), де поряд із базовою терапією призначали мультикомпонентний лікувально-профілактичний комплекс, та групу порівняння (n=17), що отримувала лише базову терапію. Оцінку ступеня ускладнень (легка, середня, тяжка або їх відсутність) здійснювали через 7 днів, 2 тижні, 3 та 6 місяців після операції. Статистичну суттєвість різниць визначали t-критерієм Стьюдента (р<0,01). Результати дослідження. У групі порівняння легкі ускладнення спостерігались у 17,6%, середні – у 11,7% пацієнтів; випадків тяжких ускладнень не зафіксовано. У пацієнтів основної групи легкі ускладнення відзначено у 5%, середні та тяжкі не виявлені. Частка пацієнтів без ускладнень у основній групі сягала 95% проти 70,7% у групі контролю (р<0,01). Висновки. Застосування лікувально-профілактичного комплексу, що поєднує антиоксидантні, протизапальні, імуномодулюючі та остеотропні компоненти, забезпечує достовірне зниження частоти й вираженості післяопераційних ускладнень при дентальній імплантації та підвищує питому вагу випадків без ускладнень до 95%.

ОЦІНКА РУХЛИВОСТІ ІМПЛАНТАТІВ ТА ОПОРНИХ ЗУБІВ У ПРОЦЕСІ КОМПЛЕКСНОГО ОРТОПЕДИЧНОГО ЛІКУВАННЯ

2025-09-24T15:37:24+03:00

Стабільність дентальних імплантатів і опорних зубів визначає довговічність ортопедичних конструкцій та успішність реабілітації пацієнтів із включеними одиночними дефектами зубних рядів. Клінічний моніторинг рухливості за допомогою об’єктивних методів, зокрема приладу Periotest-S, відкриває можливостідля раннього виявлення невідповідної остеоінтеграції та оптимізації лікувальних протоколів. Мета дослідження. Оцінити динаміку рухливості імплантатів і опорних зубів під час комплексного ортопедичного лікування із застосуванням лікувально-профілактичного комплексу препаратів. Матеріали та методи.Проведено проспективне когортне дослідження за участю 57 пацієнтів (18–30 років) із включеними одиночними дефектами. У групі імплантатів (n=29) сформовано підгрупу 1.1 (n= 5, комплексна терапія) та підгрупу порівняння 1.2 (n=14, базова терапія).У групі трьохелементних металокерамічних мостів (n = 28) виділено підгрупи 2.1 (n=15, комплексна терапія) і 2.2 (n=13, базова). Показники Periotest реєстрували в стандартизовані терміни: для імплантатів – через 1, 3, 6 і 12 міс після імплантації; для мостів – до та після фіксації, а також через 1, 3, 6 і 12 міс. Статистичну обробку виконували у програмі STATISTICA 6.1 із застосуванням t-критерію Стьюдента (р<0,01).Результати дослідження. Через місяць після імплан- тації середній показник Periotest у підгрупі 1.1 був нижчим, ніж у 1.2 (5,6±0,2 проти 6,2±0,2; р=0,05).Перевага комплексної терапії зростала до 3-го (р<0,005) та 6-го (р<0,001) місяців, зберігаючись через рік, коли рухливість в 1.2 перевищувала відповідний показник 1.1 у 1,7 рази. При мостоподібному протезуванні комплексна терапія забезпечила достовірне зниження рухливості опорних зубів ще до фіксації мосту (2,8±0,1 проти 3,6±0,2; р<0,04) й швидшу стабілізацію системи після навантаження. Через 12 міс рухливість мосту в 2.2 була у 1,8 рази вищою, ніж у 2.1 (р<0,001). Висновки. Лікувально-профілактичний комплекс із антиоксидантною, протизапальною та остеотропною дією достовірно покращує стабільність імплантатів і опорних зубів, сприяючи швидшій остеоінтеграції та тривалій функціональній стабільності ортопедичних конструкцій. Методика Periotest є чутливим інструментом контролю ефективності комплексного супроводу на всіх етапах протезування.

КОМПЛЕКСНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СОМАТИЧНОГО СТАТУСУ ТА ПСИХОЕМОЦІЙНОГО СТАНУ ПАЦІЄНТІВ ІЗ СИНДРОМОМ ПЕЧІННЯ РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ НА ТЛІ ЛІКУВАННЯ ЗНІМНИМИ ПЛАСТИНКОВИМИ ЗУБНИМИ ПРОТЕЗАМИ

2025-09-24T15:45:43+03:00

Мета справжнього дослідження полягала у покращенні адаптації пацієнтів до знімних пластинкових зубних протезів шляхом виявлення клінічних, психологічних та біохімічних чинників, що впливають на розвиток синдрому печіння в порожнині рота (СПРП), та оптимізації диференційної діагностики і тактики лікування таких пацієнтів.Матеріали і методи дослідження. Обстежено 150 пацієнтів, які мали скарги на печіння в порожнині рота після протезування знімними пластинковими протезами. Усі пацієнти після обстеження були розподілені на дві групи: І група (n = 103) – пацієнти з ознаками СПРП без супутніх системних розладів, ІІ група (n = 47) – пацієнти зі скаргами на печіння в поєднанні з вираженими психоемоційними та соматичними порушеннями. Оцінювалися клінічні прояви, гігієнічний стан протезів, наявність травмуючих факторів, проводились психологічні тести: шкала депресії Бека, опитувальник Спілбергера-Ханіна, Торонтська алекситимічна шкала. Визначали рівень кортизолу в слині як маркер стресової реакції.Результати дослідження. У пацієнтів ІІ групи виявлено достовірно вищі показники депресії (30,2 ± 1,18 балів), особистісної (59,1 ± 1,23) та ситуативної тривожності (46,2 ± 1,17), а також виражену алекситимію (72,4 ± 1,17), порівняно з І групою (17,1 ± 0,74; 33,2 ± 0,78; 30,6 ± 0,74; 51,8 ± 0,71 відповідно). Середній рівень кортизолу в слині у пацієнтів ІІ групи становив 6,84 ± 0,19 нг/мл, що перевищує референтні значення, тоді як у І групі – 4,23 ± 0,11 нг/мл (у межах норми). Виявлено чітку залежність між рівнем кортизолу, інтенсивністю психологічних проявів та тяжкістю перебігу СПРП. Частими супут-© Є.С. Якіменко, Е.Д. Діасамідзе, 2025німи причинами були захворювання серцево-судинної системи, патологія ШКТ, неврологічні порушення та клімактеричні зміни.Висновки. Синдром печіння в порожнині рота у пацієнтів зі знімними пластинковими протезами має мультифакторну природу, де провідну роль відіграють психоемоційні чинники та порушення адаптації. Застосування комплексної діагностики, що включає психодіагностичні тести та біохімічні маркери стресу, дозволяє своєчасно виявити пацієнтів групи ризику та оптимізувати терапевтичну стратегію.

ЗНАЧУЩІСТЬ ПОПЕРЕДНЬОЇ ОЦІНКИ СКЛАДНОСТІ КЛІНІЧНОГО ВИПАДКУ ЕНДОДОНТИЧНОГО ЛІКУВАННЯ ЯК ПІДХОДУ ДО ПОТЕНЦІЙНОЇ ПРОГНОСТИЧНОЇ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ПОШИРЕНОСТІ РОЗВИТКУ УСКЛАДНЕНЬ

2025-09-24T12:01:19+03:00

Мета дослідження. Визначити доцільність застосування специфічних критеріїв для попередньої оцінки складності випадку ендодонтичного лікування та встановити розбіжності щодо поширеності розвитку ускладнень серед різних категорій досліджуваного критерію. Методи дослідження. Клінічний етап був організований у якості проспективного дослідження, у структурі котрого лікарі-стоматологи до проведення ендодонтичного лікування забезпечували суб’єктивну оцінку складності клінічного випадку без застосовування будь-яких специфічно-орієнтованих критеріїв. Ретроспективний етап дослідження передбачав рандомізацію анонімізованих рентгенограм клінічних випадків, отриманих до та після втручання, зі збереженням їх афіліації до кожного конкретного лікаря, з проведенням оцінки таких згідно стандартизованих специфічних критеріїв згідно AAE Case Difficulty Assessment Standards, та нотуванням отриманих даних по кожному випадку. Комперативно-аналітичний етап дослідження був проведений незалежним експертом, який реалізовував порівняння відмінностей оцінок складності ендодонтичного лікування, відмічених лікарями-стоматологами без та із застосуванням специфічних критеріїв, а також оцінку поширеності рентгенологічно-верифікованих ускладнень та дефектів обтурації. Наукова новизна. Розподіл кількості ускладнень у випадках легкої, помірної та високої складності ендодонтичного лікування характеризувався статистично підтвердженим патерном змін при переоцінці клінічних випадків з використанням специфічних критеріїв в порівнянні із ситуацією первинної класифікації клінічних випадків лише на основі суб’єктивних суджень лікарів-стоматологів (р < 0,05). В порівнянні з особливостями розподілу випадків різної складності лікування на основі суб’єктивної оцінки лікарів-стоматологів поширеність ускладнень та дефектів обтурації після переоцінки за специфічними критеріями залишилась тотожною лише для випадків з легкою складністю лікування (р > 0,05), проте статистично меншою для випадків з помірною складністю лікування (р < 0,05) та статистично вищою для випадків з високою складністю лікування (р < 0,05). Рівень кореляції змін частоти реєстрації випадків ускладнень при зростанні складності ендодонтичного лікування, верифікованої на основі вихідної суб’єктивній оцінці лікарів-стоматологів, складав r=-0,43, тоді як після переоцінки складності лікування з урахуванням специфічних критеріїв даний показник складав r=0,83. Висновки. Складність ендодонтичного лікування, об’єктивізована за рахунок використання специфічних критеріїв, характеризується вищим рівнем кореляції із частотою виникнення ускладнень та дефектів обтурації у клінічних випадках, котрі відповідали параметрам помірної та високої складності, тоді як результати суб’єктивної оцінки складності лікування кореневих каналів демонстрували наявність взаємозалежностей із частотою виникнення ускладнень лише у випадках категоризованих до таких високої складності. Вихідна оцінка потенційної складності ендодонтичного лікування не дозволяє напряму вплинути на ризик розвитку ускладнень під час втручання, однак така дозволяє виокремити випадки, які характеризуються вищою ймовірністю виникнення ускладнень, а відтак потребують більшої уваги під час планування, а також потенційної адаптації використовуваних терапевтичних підходів, технік та маніпуляцій до умов клінічної ситуації, які вже в свою чергу дозволять зменшити ризик розвитку асоційованих комплікацій.

ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ НА АКТИВНІСТЬ КАТАЛАЗИ У РОТОВІЙ РІДИНІ ПАЦІЄНТІВ ІЗ ПУХЛИНАМИ ГОЛОВИ ТА ШИЇ

2025-09-24T12:34:15+03:00

Окисно-відновний дисбаланс при злоякісних пухлинах голови та шиї (ПГШ) супроводжується зниженням активності ферментів антиоксидантного захисту, насамперед каталази, що потенціює ушкодження біомолекул та погіршує перебіг післяопераційної реабілітації. Мета дослідження. Оцінити вплив запропонованого лікувально-профілактичного комплексу (ЛПК) на активність каталази у ротовій рідині хворих із ПГШ упродовж 12-місячного спостереження. Матеріали та методи. Обстежено 35 осіб віком 25–55 р.: 25 пацієнтів із ПГШ (група порівняння – 10; основна група – 15) після хірургічного видалення пухлин і призначення стандартної хіміотерапії та 10 практично здорових добровольців (референтна група). Основна група додатково отримувала ЛПК, який повторювали через 6 міс. Активність каталази в неабсорбованій ротовій рідині визначали біохімічно на етапах 0; 1; 3; 6 та 12 місяців. Статистичну обробку виконували у програмі STATISTICA 6.1 із застосуванням t-критерію Стьюдента. Результати дослідження. На момент включення активність каталази в обох групах пацієнтів була достовірно нижчою за референтні значення у 2,7–3,3 рази. У групі порівняння стандартна терапія спричинила лише тимчасове підвищення ферменту: +22,2% на 1-му та +44,4% на 3-му місяці; на 12-му місяці показник повернувся до вихідного рівня. Застосування ЛПК уже через 1 місяць підвищило активність каталази на 36,3%, а на 3-й місяць – на 90% зі збереженням приросту до кінця спостереження. На кожному етапі активність ферменту в основній групі була достовірно вищою, ніж у групі порівняння. Висновки. Запропонований ЛПК достовірно посилює антиоксидантний захист, відновлюючи та утримуючи активність каталази у ротовій рідині хворих із ПГШ протягом щонайменше 12 місяців реабілітації, що свідчить про його виражену антиоксидантну ефективність.

ДОСЛІДЖЕННЯ ВМІСТУ МАЛОНОВОГО ДІАЛЬДЕГІДУ У РОТОВІЙ РІДИНІ ПАЦІЄНТІВ З ХРОНІЧНИМ ГЕНЕРАЛІЗОВАНИМ ПАРОДОНТИТОМ НА ТЛІ ОСТЕОПЕНІЇ ТА ОСТЕОПОРОЗУ НА ТЛІ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО КОМЛЕКСУ

2025-09-24T12:41:35+03:00

Хронічний генералізований пародонтит (ХГП) на тлі остеопенії та остеопорозу супроводжується посиленням оксидативного стресу, що проявляється підвищенням рівня малонового діальдегіду (МДА) у ротовій рідині. Контроль перекисного окиснення ліпідів є необхідною складовою комплексного лікування таких хворих. Мета дослідження. Оцінити ефективність лікувально-профілактичного комплексу (ЛПК) щодо динаміки вмісту МДА у ротовій рідині пацієнтів із ХГП, ускладненим остеопенією та остеопорозом. Матеріали та методи. Обстежено 25 пацієнтів (25–55 років), розподілених на три групи: I – здорові (n=10); II – група порівняння (ХГП+остеопенія/ остеопороз, базова терапія; n=12); III – основна група (ХГП+остеопенія/остеопороз, базова терапія + ЛПК; n = 13). Вміст МДА визначали у ротовій рідині; статистичну достовірність оцінювали t-критерієм Стьюдента (р<0,01). Результати дослідження. На початку лікування рівень МДА перевищував норму у 2,05 рази в групі II (0,35±0,02 ммоль/л) та у 1,82 рази в групі III (0,31±0,02 ммоль/л). Через 3 місяці показник знизився на 20% у групі II та на 22,5% у групі III. Після 8 місяців, 1,5 та 2 років вміст МДА у групі II повертався до вихідних значень, тоді як у групі III зберігалось достовірне зниження: на 51,6%, 45,2% та 35,4% відповідно; рівень був удвічі нижчий, ніж у групі II. Висновки. Додавання ЛПК до базової терапії достовірно та стійко зменшує інтенсивність перекисного окиснення ліпідів, що підтверджується зниженням рівня МДА у ротовій рідині у віддалені терміни спостереження.

КЛІНІЧНІ ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО КОМПЛЕКСА СУПРОВОДУ ОРТОДОНТИЧНОГО ЛІКУВАННЯ ПІДЛІТКІВ ІЗ ГІНГІВІТОМ ТА ЗУБОЩЕЛЕПНИМИ АНОМАЛІЯМИ

2025-09-24T12:48:45+03:00

Гінгівіт у поєднанні із зубощелепними аномаліями (ЗЩА) у підлітків ускладнює перебіг ортодонтичного лікування, обумовлюючи підвищений ризик демінералізації емалі та запальних змін пародонта. Оптимізація профілактичного супроводу таких пацієнтів є актуальним завданням сучасної дитячої стоматології. Метою дослідження було оцінити клінічну ефективність запропонованого лікувально-профілактичного комплексу (ЛПК) у підлітків 12–13 років із гінгівітом та ЗЩА під час ортодонтичного лікування. Матеріали та методи. В дослідженні брало участь 64 дитини віком 12–13 років з гінгівітом та зубощелепними аномаліями (основна група та група порівняння). Підліткам із групи порівняння проводилася двічі на рік санація порожнини рота та професійна гігієна. Пацієнти основної групи додатково двічі на рік отримували розроблений лікувально-профілактичний комплекс. Стан твердих тканин оцінювали за індексом КПВз; пародонтальне здоров’я – за індексами PMA% (Parma) та кровоточивості за Mülemann-Son. Статистично значущу відмінність між альтернативними кількісними ознаками з розподілом, відповідним нормальному закону, оцінювали за допомогою t-критерію Стьюдента. Різницю вважали статистично значущою при р<0,01. Результати дослідження. Через 24 місяці приріст КПВз становив 0,17±0,03 у основній групі проти 0,24±0,03 у групі порівняння; карієспрофілактична ефективність ЛПК досягла 29,17%. Індекс PMA% у підлітків основної групи знизився на 10,82% через 6 місяців і залишався на рівні –9,32% від базових значень на 24-му місяці, тоді як у групі порівняння скорочення становило лише 4,72%. Показник кровоточивості в основній групі зменшився у 2,22 раза за півроку і утримувався на рівні 0,14 ± 0,01 балів через 24 місяці (у 2,21 раза нижче, ніж у контрольній групі). Висновки. Запропонований ЛПК забезпечує достовірне зниження приросту карієсу та покращує пародонтальний статус підлітків із гінгівітом та ЗЩА під час ортодонтичного лікування, демонструючи клінічно значущу ефективність упродовж дворічного спостереження.

АНАЛІЗ ФАКТОРІВ РИЗИКУ ВИНИКНЕННЯ І ПРОГРЕСУВАННЯ НЕКАРІОЗНИХ ПРИШИЙКОВИХ УРАЖЕНЬ ЗУБІВ

2025-09-24T12:53:10+03:00

Мета дослідження. Метою дослідження було визначення та аналіз факторів ризику (ФР) виникнення і прогресування клиновидного дефекту (КД) та ерозії (Е) емалі зубів у пацієнтів молодого віку. Матеріали та методи дослідження. У дослідженні взяли участь 272 пацієнта (середній вік 24,3±6,9 роки), які були комплексно обстежені стоматологом. У них були визначені біохімічні і хімічні показники ротової рідини (РР), рівень особистісної тривожності. Пацієнти заповнили анкету ̸ опитувальник і надали письмову інформовану згоду на участь у дослідженні. Для оцінки сили асоціації між ФР та досліджуваним наслідком використовувався показник відносного ризику (relative risk [RR]), для якого обчислювався 95% довірчий інтервал (95% ДI). Наукова новизна. Вік пацієнта старше 25 років і значення індексу зубного каменю задовільні та гірші є ФР виникнення, збільшення кількості і глибини КД зубів. Швидкість слиновиділення у них менша за 0,5 мл/хв. збільшує RR розвитку і поглиблення ураження у 1,68 і 3,41 рази (95% ДI [1,04–2,71] і ДI [1,23–9,46]), відповідно. Значення К/Na–молярного коефіцієнту РР більше 5,32 (2,83, 95% ДI [1,49–5,39]) є ФР виникнення КД зубів. Прийом вітаміну С протягом більше двох років і Коли і / або Пепсі більше двох склянок на добу збільшує RR їх прогресування. У переважній кількості випадків RR виникнення Е емалі є скарги на системне здоровʼя, хвороби органів травлення і кровообігу та їх сполучення. Вживання пацієнтом протягом доби більше двох склянок зеленого чаю і двох бананів, інтенсивне використання флосу, значення індексу зубного нальоту задовільні і гірші були визначені ФР збільшення кількості уражень та активного перебігу Е, p<0,05. Висновки. Своєчасне виявлення ФР виникнення і збільшення кількості КД та Е емалі позитивно вплине на їх розповсюдженість, а корекція ФР їх прогресування у глибину та активного перебігу підвищить ефективність лікувально-профілактичних заходів.

КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА ІМУНОЛОГІЧНИХ ТА БІОХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ЯСЕННОЇ РІДИНИ У ЛІТНІХ ПАЦІЄНТІВ З ГЕНЕРАЛІЗОВАНИМ ПАРОДОНТИТОМ

2025-09-24T14:28:36+03:00

Мета дослідження. Визначити імунологічні та біохімічні показники ясенної рідини у пацієнтів похилого віку з генералізованим пародонтитом. Методи дослідження. У дослідженні взяли участь 133 пацієнти віком від 60 до 75 років, яким провели стандартне клінічне та рентгенологічне обстеження порожнини рота. Залежно від результатів обстеження хворі були розподілені на три групи. До І (контрольної) групи увійшли 28 осіб без ознак захворювань пародонта, до ІІ групи – 21 пацієнт із встановленим діагнозом генералізований пародонтит І стадії тяжкості, до ІІІ групи – 84 хворих з ІІ стадією генералізованого пародонтиту. У всіх обстежених натщесерце відібрали зразки ясенної рідини з зубоясенних або пародонтальних кишень для визначення рівня цитокінів (IL-1β, IL-8, TNF-α, IL-10), активності лактатдегідрогенази та співвідношення клітинного складу (епітеліальних клітин, нейтрофілів і лімфоцитів). Наукова новизна. У пацієнтів ІІІ групи було зафіксовано найвищі середні концентрації прозапальних цитокінів, які перевищували відповідні значення контрольної групи в 2,1 раза (IL-1β), 1,4 раза (IL-8) та 2,7 раза (TNF-α). Також у цій групі визначено максимальні середні рівні IL-10 та активності лактатдегідрогенази, що перевищували показники І групи у 2,5 раза та 1,8 раза, відповідно. Встановлено, що зі зростанням тяжкості пародонтиту в ясенній рідині підвищується відносна частка нейтрофілів і лімфоцитів у 1,5 раза та 3,1 раза, відповідно, тоді як частка епітеліальних клітин зменшується майже у 3 раза. Висновки. У літніх пацієнтів з генералізованим пародонтитом виявлено достовірні зміни імунологічного та біохімічного складу ясенної рідини порівняно з особами контрольної групи. Вираженість цих змін зростає паралельно з прогресуванням патологічного процесу в тканинах пародонта. Застосування зазначених показників як біомаркерів запального процесу може бути корисним для ранньої діагностики генералізованого пародонтиту та оцінки ефективності проведеного лікування.

МЕТАБОЛІЗМ СПОЛУК АЗОТУ У РОТОВІЙ РІДИНІ ПАЦІЄНТІВ З КИСЛОТОЗАЛЕЖНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ ВЕРХНІХ ВІДДІЛІВ ШЛУНКОВО-КИШКОВОГО ТРАКТУ

2025-09-24T14:33:28+03:00

У ротовій і ясенній рідині, зубній бляшці є велика кількість мікроорганізмів, які беруть участь у метаболізмі азотних сполук. Однак взаємозв'язок між різними ферментами циклу азотовмісних сполук, а також фактори, що впливають на цей взаємозв'язок, залишаються невизначеними. Мета дослідження: вивчити стан метаболізму азотовмісних сполук у ротовій рідині в пацієнтів із хронічним катаральним гінгівітом і супутніми кислотозалежними захворюваннями верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. Матеріали та методи. Для вирішення поставлених завдань було обстежено 105 пацієнтів віком від 18 до 21 року. 1 групу склали 37 пацієнтів, які мають хронічний катаральний гінгівіт, із супутнім хронічним гастритом, дуоденітом. До другої групи було включено 35 пацієнтів із хронічним катаральним гінгівітом, без соматичної патології. Група 3 – контрольна, включала 33 пацієнти (без патології пародонту і соматичної патології). Водневий показник ротової рідини визначали за допомогою рН-метра (рН-150 МА). Рівень нітратів і нітритів визначали за допомогою модифікації реакції Грісса. Активність нітратредуктази і нітритредуктази ротової рідини визначали за зменшенням нітрату, нітриту за допомогою колоріметру. Активність уреази ротової рідини визначали на підставі утворення аміаку, з реактивом Несслера. Статистичну обробку результатів здійснювали методами варіаційного аналізу з використанням t-критерію Стьюдента (р < 0,01 вважали достовірним). Результати дослідження. Активність нітратредуктази та нітритредуктази мала найвищі значення в групі дітей із супутніми кислотозалежними захворюваннями. Підкислення ротової рідини створювало умови для процесів хімічної денітрифікації з утворенням оксиду азоту з нітратів і нітритів. Показники фонового вмісту азотних метаболітів у ротовій рідині виявилися найбільшими в групі соматично здорових дітей із хронічним катаральним гінгівітом, що є наслідком низької активності нітрат-нітритредуктазного комплексу порожнини рота. Активність уреази була найвищою у пацієнтів другої групи і становила 2,56±0,04 мкмоль/л×хв ) що значуще перевищувало показник у контрольній групі дітей і свідчило про значне мікробне обсіменіння тканин пародонту. Низькі значення активності уреази спостерігалися у пацієнтів першої групи, оскільки кисле середовище порожнини рота несприятливе для життєдіяльності пародонтопатогенної мікрофлори. Висновки. У пацієнтів із кислотозалежними захворюваннями шлунково-кишкового тракту процес редукції нітратів у нітрити і далі в оксид азоту відбувається не тільки за допомогою ферментів мікроорганізмів, а й хімічним шляхом завдяки закиданню кислого вмісту шлунка в стравохід і порожнину рота. Накопичення нітритів і нітратів у ротовій рідині за низької активності редуктазних ферментів свідчило про запальні процеси в яснах. Висока активність уреази у пацієнтів із хронічним катаральним гінгівітом за низької активності нітрат- і нітритредуктазних ферментів свідчила про значне мікробне обсіменіння тканин пародонту. Особливості азотного балансу в ротовій рідині в пацієнтів із кислотозалежними захворюваннями верхніх відділів шлунково-кишкового тракту вимагає персоналізованого підходу до лікування хронічного катарального гінгівіту в цієї групи хворих.

ЕСТЕТИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ПАЦІЄНТА ПІСЛЯ ОРТОДОНТИЧНОГО ЛІКУВАННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ФУНКЦІОНАЛУ ПЛАТФОРМИ WEBCEPH

2025-09-24T15:48:54+03:00

Мета дослідження – розкрити ресурси ін’єкційної контурної пластики для естетичної реабілітації пацієнта з використанням функціоналу онлайн-платформи WebCeph. Матеріали та методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дослідження використано теоретичні методи пізнання. Проведено аналіз наукових джерел, синтез інформації, встановлення сутнісних зв’язків між результатами аналітики та власного практичного досвіду, узагальнення та інтерпритацію.Наукова новизна. У статті обґрунтовано необхідність міждисциплінарного підходу в сучасній ортодонтії, що поєднує корекцію прикусу з подальшою гармонізацією м’яких тканин обличчя. Після завершення ортодонтичного лікування пацієнти часто стикаються з дисгармонією, такою як зміни в об’ємі губ або пропорціях нижньої третини обличчя, що вимагає застосування косметологічних методів корекції для досягнення цілісного естетичного результату.На підставі аналізу наукових джерел та власної практики в галузі ортодонтії та косметології представлено найбільш дієвий функціонал веб-платформи для реабілітації обличчя після ортодонтичного лікування.Розкрито можливості WebCeph автоматизовано провести цефалометричний аналіз рентгенограм та фотографій за допомогою алгоритмів штучного інтелекту, надаючи точні кількісні дані про стан м’яких тканин та пропорції обличчя.Висновки. Доведено, що інтеграція WebCeph у клінічну практику є перспективним напрямом, що поєднує ортодонтію та ін’єкційну косметологію в єдиний процес для досягнення повної естетичної задоволеності пацієнта. Використання WebCeph дозволяє перейти від суб'єктивної оцінки до науково обґрунтованого планування ін'єкційних процедур, таких як застосування інтрадермальних філерів чи ботулінічного токсину.Аналіз конкретних параметрів, таких як: положення губ відносно естетичної лінії Рікеттса, носогубного кута чи вертикальних пропорцій обличчя, підвищує передбачуваність та якість фінального результату.Визначено ресурси використання WebCeph не лише як діагностичного інструменту, але засобу для ефективної фахової комунікації між ортодонтом та косметологом. Інтеграція WebCeph у клінічну практику є перспективним напрямом, що поєднує ортодонтію та ін’єкційну косметологію в єдиний процес для досягнення повної естетичної задоволеності пацієнта.

ПОШИРЕНІСТЬ КАРІЄСУ ПОСТІЙНИХ ЗУБІВ У ДІТЕЙ 6–12 РОКІВ ІЗ ЗУБОЩЕЛЕПНИМИ АНОМАЛІЯМИ

2025-09-24T15:52:08+03:00

На сьогоднішній день у світі та в Україні зокрема, поширеність карієсу постійних зубів та зубощелепних аномалій серед дитячого населення є високою та не має тенденції до зниження. Багато наукових досліджень свідчать про зв’язок поміж даними стоматологічними патологіями. Проте, відомі також і дослідження, у яких виявлено протилежні результати, що не підтверджують цього зв’язку. Відтак, ці різнопланові дані спонукають нас подальших досліджень з метою оцінки стану твердих тканин постійних зубів у дітей 6-12 років із зубощелепними аномаліями. Матеріал та методи дослідження. Для досягнення поставленої мети у стоматологічному відділенні КП «Перемишлянська центральна районна лікарня» обстежено 119 дітей віком 6-12 років із ЗЩА (основна група) і 103 дитини цього ж віку (група порівняння), які навчалися у Перемишлянській ОЗЗСО І-ІІІ ступенів імені О. Ковча. Дітей обстежували з урахуванням основних положень Гельсінської декларації з біомедичних досліджень (Сеул, 2008 р.) при отриманні інформованої згоди батьків. Поширеність карієсу визначали у %, інтенсивність карієсу – за показником КПВ. Отримані результати дослідження опрацьовані статистично із використанням критерія Стьюдента. Наукова новизна. У результаті проведених досліджень встановлено, що у дітей із ЗЩА поширеність карієсу постійних зубів, в середньому, склала, 89,92±2,76% при інтенсивності 3,22±0,34 зуба, а у дітей без ЗЩА – 78,64±4,04% та 1,96±0,26 зуба, відповідно. Найвищу поширеність карієсу постійних зубів виявлено серед дівчат 9-12 років із ЗЩА (96,87±3,08%), а найнижчу серед хлопців 6-8 років без ЗЩА (68,00±9,33%). Встановлено, що інтенсивність карієсу постійних зубів у 6-8-річних дітей із ЗЩА вища на 34,18% ніж у дітей без ЗЩА. Серед 9-12-річних дітей дана різниця склала 41,52%. Виявлено, що від 6-8 років до 9-12 років зна- чення індексу КПВ у дітей із ЗЩА зросло у 2,28 раза, а у дітей без ЗЩА у 2,03 раза. Встановлено, що у обох групах дітей 6-8 років та у 9-12-річних дітейбез ЗЩА кількість каріозних незапломбованих зубів на 52,31%, 18,57% та 61,49% перевищувала кількість запломбованих зубів. Натомість, у 9-12-річних дітей із ЗЩА кількістю пломб на 42,08% переважала над кількістю каріозних зубів. Висновки. Отримані результати дослідження свідчать про вищий рівень ураженості карієсом постійних зубів у дітей із ЗЩА у порівнянні з дітьми без ЗЩА, що вказує на можливий взаємозв’язок між даними стоматологічними патологіями. Високий показник інтенсивності карієсу постійних зубів у обстежених дітей свідчить про недостатній рівень санації та необхідність мотивації батьків та дітей до збереження стоматологічного здоров’я.

ФОРСОВАНА ОРТОДОНТИЧНА ЕКСТРУЗІЯ СИЛЬНО ЗРУЙНОВАНИХ ЗУБІВ ІЗ ПОДАЛЬШОЮ РЕСТАВРАЦІЙНОЮ РЕАБІЛІТАЦІЄЮ: ПІЛОТНЕ КЛІНІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

2025-09-24T15:55:44+03:00

Відновлення зубів із значним субгінгівальним руйнуванням є складним завданням для забезпечення довготривалої стабільності та естетики. Форсована ортодонтична екструзія (ФОЕ) є мінімально інвазивним методом, що дозволяє зберегти зуб та створити умови для якісної реставрації. Метою дослідження було оцінити виживання та успішність передніх зубів після ФОЕ з подальшою реставрацією одиночними коронками. У дослідження було включено 10 пацієнтів і 10 зубів. Після середнього періоду спостереження 18,4 місяці рівень виживання склав 90%, ускладнення включали відрив конструкції (30%) та рецидив екструзії (10%). Резорбція кореня, анкілоз або періапікальні патології не виявлені. Отримані результати свідчать про ефективність ФОЕ як надійного методу збереження сильно зруйнованих зубів та створення умов для довготривалої функціональної реабілітації. Мета роботи. Оцінити рівень виживання та успішності зубів із серйозним пошкодженням, що були відновлені за допомогою ФОЕ з подальшою реставрацією одиночними коронками. Матеріали та методи. Було обрано 12 зубів у 10 пацієнтів (6 чоловіків, 4 жінки, віком 41-53 роки), яким проводилася ФОЕ для відновлення біологічної ширини та забезпечення фіксації феруля товщиною 2 мм перед фінальною реставрацією. Два зуби були виключені через виявлення кореневих тріщин перед лікуванням. Решта 10 зубів (7 центральних різців верхньої щелепи та 3 латеральних різці) були екструдовані протягом 10-21 дня з подальшим періодом іммобілізації протягом двох місяців перед остаточною реабілітацією. Клінічні та рентгенологічні оцінки проводилися через 6, 8 та 24 місяці після лікування.Результати. Загальний рівень виживання склав 90% після середнього періоду спостереження 18,4 місяців. Один зуб (10%) зазнав невдачі через 18 місяців через втрату коронки, що виявило кореневу тріщину. Висновки. Завдяки добре збереженій кістковій структурі після екструзії, було успішно проведено негайну імплантацію. Найпоширенішими ускладненнями під час екструзії були відрив конструкції (30%) та рецидив (10%). Ознак резорбції кореня, анкілозу чи періапікальної патології не виявлено.

ВПЛИВ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО ЗАСОБУ НА МІНЕРАЛЬНИЙ СКЛАД СЛИНИ У ХВОРИХ ІЗ ЗАХВОРЮВАННЯМИ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ

2025-09-24T10:11:14+03:00

Мета дослідження. Визначити вплив лікувально-профілактичного засобу в основі якого цинк та аргінін на мінеральний склад слини у хворих з гіперестезією твердих тканин зубів (ГТТЗ) на тлі захворювань щитоподібної залози (ЩЗ). Матеріали та методи дослідження. Для виконання поставленої мети нами було проведене стоматологічне обстеження 68 осіб з діагнозом ГТТЗ на тлі захворювань щитоподібної залози віком до 45 років, щоб визначити вплив лікувально-профілактичного засобу, до складу якого входить цинк та аргінін, на мінеральний склад слини. Усім пацієнтам проводили біохімічне дослідження слини на вміст катіонів калію та натрію з метою встановлення показника їх співвідношення, як одного з діагностичних критеріїв попередження ГТТЗ. Наукова новизна. Вивчені дані показників мінерального обміну в ротовій рідині хворих з діагнозом ГТТЗ на тлі порушення функції щитоподібної залози, в динаміці спостереження, дозволить виявити їх роль в розвитку ГТТЗ і вплив на її поширеність та інтенсивність. Висновки. Впродовж дослідження було встановлено, що ГТТЗ спостерігається на тлі захворювань ЩЗ, але з біохімічної точки зору, незважаючи на те, що токсичний зоб є однією з найбільш поширених причин гіпертиреозу, це захворювання не завжди призводить до порушення показника співвідношення Na/K в слині хворих, на відміну від змін однойменного показника у пацієнтів з діагнозом тиреотоксикоз. Враховуючи вище зазначене, можемо відмітити, що відбувається нормалізація показника співвідношення Na/K в слині хворих з тиреотоксикозом за рахунок використання лікувально-профілактичного засобу з цинком та аргініном.

АДГЕЗИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ МІКРОРЕЛЬЄФУ ПОВЕРХОНЬ ЕМАЛІ І ДЕНТИНУ ПРИ РІЗНИХ ПРОТОКОЛАХ ПРЕПАРУВАННЯ

2025-09-24T10:28:21+03:00

Мета дослідження. Оцінити адгезивний потенціал мікрорельєфу поверхні твердих тканин зубів при різних протоколах препарування і адгезивної підготовки. Матеріали та методи дослідження. Видалені імпактні треті моляри сепарували в медіо-дистальному напрямку, отримували дві половини коронкової частини, з яких в залежності від протоколів препарування і адгезивної підготовки формували 4 групи: 1 – препарування ротаційними інструментами без протравлення тканин, 2 ‒ препарування ротаційними інструментами з протравленням 37% гелем фосфорної кислоти, 3 ‒ препарування повітряно-абразивним методом без протравлення, 4 ‒ препарування повітряно-абразивним методом протравленням. Поверхню зразків вивчали під оптичним мікроскопом, фотографували з наступною екстраполяцію зображень в програму з відкритим вихідним кодом для аналізу та обробки зображень ImageJ. Аналізували 2D- та 3D-зображення поверхні (профілю мікрорельєфу) за типом поверхні, її структурою, рельєфом, оптичними характеристиками. Результати. В 1-й групі зразків рельєф поверхні емалі з глибокими борозенками і задирками, нерівномірна мікроструктура, мінімальна шорсткість, відсутність мікропор, пригладжена структура. Гладка поверхня дентину з мінімальними мікротріщинами, обмежена відкритість дентинних канальців, наявність змащеного шару. Помірний потенціал адгезії через відсутність мікро-механічної ретенції і обмежену відкритість канальців у дентині. В 2-й групі ‒ більш виражений мікрорельєф емалі з численними мікропорами і порожнинами. Відкриті дентинні канальці та колагенова мережа. Високий адгезивний потенціал завдяки мікромеханічній ретенції та наступної гібридизації дентину. В 3-й групі ‒ менш агресивний рельєф поверхні емалі, проте з чіткою мікрошорсткістю. Однорідна, шорстка поверхня дентину з частково відкритими канальцями. Помірно високий адгезивний потенціал через однорідність і помірну мікромеханічну ретенцію. в 4-й групі ‒ виражений мікрорельєф емалі і наявність мікропор. Рівномірне відкриття дентинних канальців, чітка пориста структура дентину. Найвищий адгезивний потенціал серед досліджених протоколів. Висновки. Найкращі умови мікрорельєфу для адгезії спостерігаються у зразків 4-ї групи. Мікрорельєф поверхні зразків 2-ї групи також показує хороші умови для зчеплення, але структура тканин зуба менш відкрита. Мікрорельєф поверхні 3-ї групи зразків демонструє задовільний потенціал до адгезії, хоча кислота могла б його посилити. Мікрорельєф поверхні 1-ї групи є найменш сприятливим для зчеплення: мінімальна шорсткість, відсутність мікропор, пригладжена структура.

ОСОБЛИВОСТІ ПОКАЗНИКІВ ЗАПАЛЕННЯ І СТАНУ МІСЦЕВОГО НЕСПЕЦИФІЧНОГО ІМУНІТЕТУ В ЯСНАХ ЩУРІВ ПІД ВПЛИВОМ МОДЕЛЮВАННЯ ГІНГІВІТУ ТА ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ

2025-09-24T10:39:29+03:00

Дисбіоз оральної мікробіоти та активація протеолітичних ферментів відіграють ключову роль у патогенезі гінгівіту, спричиняючи ушкодження м’яких тканин пародонту та пригнічення місцевого неспецифічного імунітету. Пошук ефективних фармакологічних стратегій, здатних водночас зменшувати запалення й відновлювати антибактеріальний захист, залишається актуальним завданням експериментальної стоматології. Метою дослідження була оцінка впливу лікувально-профілактичного комплексу препаратів на показники запалення (активність еластази та кислої фосфатази) і стан місцевого неспецифічного імунітету (активність уреази та лізоциму) у яснах щурів за умов експериментально модельованого гінгівіту. Матеріали та методи. У дослідженні було використано 30 щурів лінії Вістар самців 1-місячного віку, середньою вагою 65–75 г на початок експерименту та 200–210 г у кінці експерименту. Щурів розподілили на 3 групи. Матеріалом для біохімічних досліджень слугували гомогенати ясен. У гомогенатах ясен визначали активність еластази, кислої фосфатази, уреази та лізоциму. Статистично значущу відмінність між альтернативними кількісними ознаками з розподілом, відповідним нормальному закону, оцінювали за допомогою t-критерію Стьюдента. Різницю вважали статистично значущою при р<0,01. Результати дослідження. У групі «модель гінгівіту» активність еластази та кислої фосфатази зросла відповідно на 45,4% (p<0,002) і 31,9% (p<0,002) порівняно з інтактним контролем; активність уреази підвищилася на 38,2% (p<0,01), тоді як активність лізоциму знизилася на 34,1% (p<0,01). Застосування профілактичного комплексу забезпечило достовірне (p<0,05–0,001) зменшення активності еластази (-29,7%) та кислої фосфатази (-20,6%) у порівнянні з нелікованим гінгівітом, зниження активності уреази (-20,2%) і збільшення активності лізоциму (+40,4%), що наблизило показники до інтактного рівня. Висновки. Запропонований лікувально-профілактичний комплекс чинить виражений протизапальний і антимікробний ефекти, нормалізуючи біохімічні маркери запалення та відновлюючи неспецифічний імунітет у яснах за умов експериментального гінгівіту. Отримані результати обґрунтовують перспективність використання багатокомпонентних композицій у профілактиці й комплексному лікуванні запальних захворювань пародонту.

ОЦІНКА ВПЛИВУ ЛІКУВАЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ ПРЕПАРАТІВ НА МАРКЕРИ СИРОВАТКИ КРОВІ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ТВАРИН НА ТЛІ ВСТАНОВЛЕННЯ ДЕНТАЛЬНИХ ІМПЛАНТІВ

2025-09-24T11:03:52+03:00

Хірургічне встановлення дентальних імплантатів супроводжується локальним запаленням і оксидативним стресом, що може ускладнювати остеоінтеграцію. Корекція цих зрушень за допомогою комбінованих протизапальних та антиоксидантних препаратів є актуальною задачею сучасної імплантології. Метою дослідження було оцінити вплив розробленого лікувально-профілактичного комплексу (ЛПК) на біохімічні маркери сироватки крові експериментальних щурів після встановлення дентальних імплантатів. Матеріали та методи. Дослідження виконано на 30 білих безпородних щурах-самцях (4 міс., 220–250 г), яких розподілено на три групи (n = 10): інтактна; контрольна (імплантація + питна вода per os); дослідна (імплантація + ЛПК per os протягом 30 діб). Через 60 діб визначали активність еластази, рівень малонового діальдегіду (МДА), активність каталази та антиоксидантно-прооксидантний індекс (АПІ). Статистичну обробку проводили з використанням t-критерію Стьюдента (р < 0,01). Результати дослідження. У контрольних тварин імплантація зумовила підвищення активності еластази на 28,0% та МДА на 61,9% при зниженні активності каталази на 56,3% і зменшенні АПІ у 2,5 раза порівняно з інтактною групою. Застосування ЛПК сприяло зниженню еластази на 14,7% (р < 0,05) та МДА на 27,9% (р < 0,02) щодо контролю, одночасно відновивши активність каталази (+43,7%; р < 0,002) та подвоївши АПІ (р < 0,001), наблизивши ці показники до інтактних значень. Висновки. Розроблений лікувально-профілактичний комплекс виявляє виражену протизапальну й антиоксидантну дію в умовах дентальної імплантації: нормалізує активність еластази, зменшує інтенсивність перекисного окиснення ліпідів і відновлює функціонування антиоксидантної системи. Отримані результати підтверджують перспективність ЛПК для профілактики оксидативно-запальних ускладнень та підвищення успішності остеоінтеграції імплантатів.

КОРЕКЦІЯ ЗМІН БІОХІМІЧНИХ МАРКЕРІВ У ГОМОГЕНАТАХ ЯСЕН ЩУРІВ ВИКЛИКАНИХ МОДЕЛЮВАННЯМ ФЛЮОРОЗУ ТА ОРТОДОНТИЧНОГО ВТРУЧАННЯ ЗА ДОПОМОГОЮ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ

2025-09-24T11:08:01+03:00

Хронічна фторидна інтоксикація та механічне навантаження під час ортодонтичного переміщення зубів порушують гомеостаз тканин пародонту, спричиняючи дисбіоз і зниження факторів неспецифічного захисту. Пошук ефективних лікувально-профілактичних комплексів (ЛПК), здатних корегувати ці зміни, залишається актуальним. Метою дослідження було оцінити вплив розробленого лікувально-профілактичного комплексу на показники мікробного обсіменіння та антимікробного захисту у гомогенатах ясен тварин на тлі моделювання флюорозу та ортодонтичного втручання. Матеріали та методи. Досліди проведено на 40 щурах-самцях лінії Wistar (4-місячного віку, 280±14 г), розподілених на 4 групи (n=10): інтактну; флюороз (60-денне споживання NaF у дозі 10 мг F^–/кг); флюороз + ортодонтичне переміщення зубів; флюороз + ортодонтичне переміщення + ЛПК. Ортодонтичне навантаження моделювали фіксацією пружини між верхніми молярами на 30 діб. У 4-й групі протягом останніх 30 діб перорально вводили ЛПК. Після 60-добового експерименту визначали активність уреази, лізоциму та розраховували ступінь дисбіозу (СД). Статистичну обробку виконували у програмі STATISTICA 6.1 (t-критерій Стьюдента, р<0,01 вважали значущим). Результати дослідження. У 2-й групі активність уреази зросла у 3,0 рази, лізоциму знизилася у 1,6 рази, СД – у 4,8 рази порівняно з інтактними тваринами. Додавання ортодонтичного навантаження (3-я група) підвищило уреазу у 3,6 рази, знизило лізоцим у 2,2 рази та збільшило СД у 7,6 рази проти контролю. Застосування ЛПК (4-та група) достовірно зменшило уреазу у 2,4 рази, підвищило лізоцим у 2,0 рази і знизило СД у 4,9 рази порівняно з групою 3. Висновки. Експериментальний ЛПК ефективно нормалізує біохімічні маркери мікробної колонізації та неспецифічного захисту тканин ясен за умов поєднаного флюорозу й ортодонтичного втручання, знижуючи дисбіоз майже до інтактного рівня.

КОРЕКЦІЯ ЗМІН БІОХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ЗАПАЛЕННЯ ТА ДИСБІОЗУ У СЛИЗОВІЙ ОБОЛОНЦІ ПОРОЖНИНИ РОТУ ЩУРІВ ВИКЛИКАНИХ МОДЕЛЮВАННЯМ СТРЕСУ ЗА ДОПОМОГОЮ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ

2025-09-24T11:34:08+03:00

Хронічний звуковий стрес провокує оксидативно-запальні зміни та порушує мікробіоценоз слизової оболонки порожнини рота, формуючи передумови розвитку стоматологічних патологій. Корекція таких порушень за допомогою багатокомпонентних лікувально-профілактичних засобів залишається актуальною проблемою експериментальної стоматології. Метою дослідження було оцінити ефективність лікувально-профілактичного комплексу (ЛПК) у корекції біохімічних показників запалення й дисбіозу слизової оболонки порожнини рота щурів за умов хронічного звукового стресу. Матеріали та методи. У дослідженні використано 27 білих щурів-самців лінії Wistar (2-місячного віку), розподілених на три групи (по 9 тварин у кожній): інтактну (1-ша група), із моделлю звукового стресу (2-га група) та із моделлю звукового стресу й додатковим застосуванням лікувально-профілактичного комплексу (3-тя група). Тривалість експерименту становила 49 діб. Стрес моделювали за допомогою ультразвукового відлякувача (30–65 кГц), щоденно по 6 годин, з комбінованим додаванням звуку чутного діапазону. Тварини 3-ї групи отримували лікувально-профілактичні препарати перорально. Визначали активність кислої фосфатази (КФ), еластази, лізоциму, уреази та вміст малонового діальдегіду (МДА) у слизовій оболонці рота. Статистичний аналіз результатів проводили за допомогою t-критерію Стьюдента (р<0,01). Результати дослідження. Хронічний звуковий стрес достовірно підвищував активність КФ на 65%, еластази – на 77% та рівень МДА – на 63% порівняно з інтактними тваринами; активність лізоциму знижувалася на 36%, а уреази зростала на 50%. Застосування ЛПК зменшувало активність КФ на 33% і еластази – на 30%, а рівень МДА – на 23% щодо стрес-контролю, наближаючи їх до інтактних значень. Активність лізоциму підвищувалася на 23%, а уреази знижувалася на 19% порівняно з групою без лікування. Висновки. Багатокомпонентний ЛПК ефективно послаблює оксидативно-запальні зміни та дисбіоз слизової оболонки порожнини рота, індуковані хронічним звуковим стресом, що підтверджується нормалізацією КФ, еластази, МДА, лізоциму та уреази. Отримані дані свідчать про перспективність комплексної фармакологічної профілактики стрес-асоційованих стоматологічних уражень.

ЗАХИСНИЙ ВПЛИВ БІЛКОВО-ВІТАМІННО-МІНЕРАЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ НА СТАН АЛЬВЕОЛЯРНОЇ КІСТКИ ЩЕЛЕП ЩУРІВ НА ТЛІ ДІЄТИ З АЛІМЕНТАРНОЮ НЕПОВНОЦІННІСТЮ

2025-09-24T11:42:37+03:00

Неповноцінне харчування з дефіцитом важливих речовин може бути чинником зсуву процесів ремоделювання у бік резорбції кісткових тканин ротової порожнини, наслідком чого може бути втрата маси та об’єму альвеолярних кісток. Для нормалізації кісткового метаболізму перспективними можуть бути комплексні лікувально-профілактичні препарати, складові яких мають виражений вплив на регуляцію процесів ремоделювання кісток. Серед них протеїни, вітаміни групи В, мікроелементи, поліненасичені довголанцюгові жирні кислоти, що приймають участь у мінералізації та синтезі кісткових тканин. Мета дослідження: дослідити вплив лікувально-профілактичного комплексу на основі альбуміну і препарату Orthоmol Veg One, що містить вітаміни В2, В6, В12, D3, мікроелементи Fe, Zn, Se та докозагексаєнову жирну кислоту (ДГК), на стан кісткової тканини альвеолярного відростка (АВ) щелеп щурів за умов гострої аліментарної недостатності. Матеріали та методи. Самці білих щурів віком 2 місяці розподілили по 10 особин у три групи: 1) інтактна, що споживала повноцінну дієту; 2) зерно-овочева дієта (ЗОД) (зерно кукурудзи, буряк, капуста); 3) ЗОД з додаванням білково-вітамінно-мінерального комплексу (БВМК) (альбумін, Orthоmol Veg One) у дозі 1,055 г/кг маси тіла щурів. Тривалість експерименту – 61 доба. По закінченні експерименту в щурів у АВ визначали: атрофію, активність лужної, кислої фосфатаз, еластази, каталази, вміст МДА та визначали мінералізуючий й антиоксидантно-прооксидантий індекси. Результати. Утримання щурів на ЗОД призвело до вірогідного підвищення ступеня атрофії альвеолярного відростка на 18,5%, активності еластази на 37,0%, кислої фосфатази на 31,8%, зниження активності лужної фосфатази на 20,2%, каталази на 25,6%, підвищення вмісту МДА на 47,3%, що свідчить про посилення процесів резорбції кісткової тканин та зниження антиоксидантного захисту кісток. Додавання БВМК до ЗОД спряло утриманню значень показників ремоделювання та антиоксидантного захисту на рівні, що статистично не відрізнявся від інтактного. Висновки. Додавання до раціону БВМК з вираженою остеопротекторною дією, ефективно сприяло нормалізації функціонування кісткової тканини ротової порожнини за умов неповноцінного харчування.

КОРЕКЦІЯ ЗМІН ПОКАЗНИКІВ РЕЗОРБЦІЇ У КІСТКОВІЙ ТКАНИНІ ЩУРІВ ВИКЛИКАНИХ МОДЕЛЮВАННЯМ ХРОНІЧНОГО СТРЕСУ ЗА ДОПОМОГОЮ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ

2025-09-24T11:56:41+03:00

Хронічний психоемоційний стрес зумовлює дисбаланс ремоделювання кісткової тканини, що проявляється підвищеною резорбцією й пригніченням остеогенезу. Водночас комплексні фармакологічні стратегії з антиоксидантними та мембраностабілізувальними властивостями залишаються недостатньо вивченими як інструмент корекції стрес-індукованих кісткових порушень. Метою дослідження було оцінити ефективність лікувально-профілактичного комплексу (ЛПК) препаратів щодо нормалізації показників резорбції у кістковій тканині щурів за умов моделювання хронічного звукового стресу. Матеріали та методи. У дослідженні використано 34 щура-самця лінії Wistar (2-місячного віку, маса тіла 140±8 г), яких розподілили на три групи: інтактну (n=10), зі змодельованим хронічним звуковим стресом (n=12) та зі змодельованим стресом із подальшим застосуванням ЛПК (n=12). Упродовж 50 діб тваринам 2-ї та 3-ї груп моделювали хронічний звуковий стрес за допомогою ультразвукового відлякувача шкідників. У групі «стрес + ЛПК» тварини додатково отримували лікувальний комплекс препаратів. У гомогенатах щелеп визначали активність кислої фосфатази (КФ), лужної фосфатази (ЛФ) та індекс мінералізації (ЛФ/КФ) Статистичну обробку результатів здійснювали за допомогою програми STATISTICA 6.1 з використанням t-критерію Стьюдента (р<0,01 вважали достовірним). Результати дослідження. Хронічний стрес підвищував активність КФ на 23,7% та знижував активність ЛФ на 33,0% порівняно з інтактними тваринами, що супроводжувалося падінням індексу мінералізації на 51,3%. Застосування ЛПК достовірно зменшило активність КФ на 31,2% і підвищило активність ЛФ на 19,5% відносно стрес-контролю, відновивши індекс мінералізації до 76% від інтактного рівня. Висновки. Лікувально-профілактичний комплекс препаратів ефективно коригує стрес-індуковані порушення ремоделювання кісткової тканини, знижуючи резорбцію та відновлюючи остеогенну активність. Результати підтверджують доцільність застосування ЛПК для профілактики кісткових ускладнень, асоційованих із хронічним стресом.