МЕТОД СКІНЧЕННИХ ЕЛЕМЕНТІВ ДЛЯ ОЦІНЮВАННЯ ОСТЕОСИНТЕЗУ ПРИ ПЕРЕЛОМАХ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ: ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

Анотація

Переломи кісток щелепно-лицевої ділянки у дітей становлять 3,3–15 % від усіх переломів кісток обличчя. Епідеміологічні характеристики переломів нижньої щелепи в дітей є специфічними та варіабільним в залежності від багатьоїх факторів. Переломи нижньої щелепи найпоширенішим видом, на частку яких припадає близько 71% переломів щелепно-лицевій ділянці у дітей. Анатомо-фізіологічні складнощі пов’язані з віковими особливостями та функціональними навантаженнями під час жування зумовлюють необхідність точного хірургічного планування та вибору оптимальних стратегій лікування переломів нижньої щелепи. Аналіз методів скінченних елементів став важливим інструментом комп’ютерного моделювання для оцінювання біомеханічних характеристик систем остеосинтезу, що застосовуються при переломах. Мета роботи. Систематизовати та узагальнити наявні наукові праці, присвячені методам скінченних елементів при остеосинтезі нижньої щелепи. Матеріали та методи. Було проведено систематичний пошук у базах даних PubMed, Scopus, Web of Science та Google Scholar відповідно до рекомендацій PRISMA-ScR. До уваги приймались наукові статті, систематичні огляди, клінічні дослідження, у яких для оцінки остеосинтезу при переломах нижньої щелепи застосовували метод скінченно-елементного аналізу. Результати. За результатами аналізу, виявлено, що використання методу скінченних елементів на сьогоднішній день увійшов у повсягденну практику лікаря. Метод скінченних елементів при використані дає дадаткову інформацію та в «чомусь» розуміння – як «краще» встановити фіксуючі елементи при проведені остеосинтезу. Висновки. Результати отримані на основі обчислювальних моделей але клінічна валідація залишається необхідною. Подальші дослідження повинні зосередитися на створенні індивідуальних моделей для кожного пацієнта, валідації клінічних результатів та стандартизації методологічних протоколів.