Інновації в стоматології

МОРФОЛОГІЧНІ ЗМІНИ СКРОНЕВО- НИЖНЬОЩЕЛЕПНОГО СУГЛОБА У ЖІНОК З ДИСФУНКЦІЄЮ СНЩС ТА ГОРМОНАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ (ЗА ДАНИМИ КПКТ)

2026-04-08T09:41:12+03:00

Визначити особливості морфологічних змін скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС) у жінок із його дисфункцією (ДСНЩС) на тлі системних гормональних порушень за даними конусно-променевої комп'ютерної томографії (КПКТ) та встановити зв'язок цих змін з клінічними проявами за Індексом Гелькімо (Di), з урахуванням вікового чинника. Матеріали та методи дослідження. Проведено проспективне когортне дослідження за участю 207 жінок із встановленим діагнозом ДСНЩС. Учасниць розподілено на дві групи: основну (n=119) – пацієнтки із супутніми підтвердженими гормональними порушеннями (гіпотиреоз, менопауза, остеопороз), та групу порівняння (n=88) – жінки з ДСНЩС без ендокринної патології. Всім проведено клінічне обстеження з оцінкою функції СНЩС за індексом Helkimo (Di) та двостороннє КПКТ-сканування суглобів. Аналіз томограм включав вимірювання ширини суглобової щілини в трьох відділах, оцінку щільності кісткової тканини, виявлення та опис остеофітів, кісткових ерозій, субхондральних кіст, уплощення та склерозу суглобових поверхонь. Для статистичної обробки використано пакет Statistica 10.0 із застосуванням параметричних та непараметричних критеріїв, а також кореляцій- ного аналізу. Наукова новизна. Уперше на значній клінічній вибірці з використанням об'єктивного методу візуалізації кількісно доведено пряму залежність між системними гормональними порушеннями, зокрема дефіцитом естрогенів у постменопаузі, та прискореним розвитком специфічних дегенеративно-дистрофічних змін структур СНЩС у жінок. Встановлено, що гормональний дисбаланс є незалежним фактором ризику, який суттєво посилює звуження суглобової щілини, призводить до майже обов'язкового формування остеофітів і появи кісткових дефектів, незалежно від віку, що раніше не було всебічно документовано. Отримані дані об'єктивують роль ендокринного компонента як ключового драйвера прогресування структурних пошкоджень СНЩС. Висновки. Дослідження виявило статистично значущий зв'язок між наявністю гормональних порушень і тяжкістю морфологічних змін СНЩС, який прогресує з віком. У жінок із ендокринними патологіями потреба в КПКТ для діагностики дегенеративних змін різко зростала від 38,1% у ранньому репродуктивному періоді до 92,9% у постменопаузі. У цій групі зафіксовано критичне звуження суглобової щілини (до 1,2±0,7 мм при остеопорозі) та 100% поширеність остеофітів у старшому віці, що значно перевищувало показники контролю. Ці структурні зміни корелювали з вищими значеннями індексу Гелькімо, підтверджуючи їх клінічну значущість. Отже, системні гормональні порушення є важливим фактором, що прискорює дегенерацію СНЩС, що зумовлює необхідність обов'язкової оцінки ендокринного статусу в комплексній діагностиці та лікуванні ДСНЩС у жінок

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АЦЕТАЛОВИХ ТА ЕЛАСТИЧНИХ (НЕЙЛОНОВИХ) ЧАСТКОВИХ ЗНІМНИХ ПРОТЕЗІВ

2026-04-08T09:57:12+03:00

Часткові знімні протези залишаються найбільш використовуваними при ортопедичному лікуванні часткової адентії, особливо у випадках, коли застосування незнімних конструкцій є неможливим або економічно недоцільним. Сучасні тенденції ортопедичної стоматології спрямовані на пошук альтернатив традиційним акриловим і металевим конструкціям з метою покращення естетики, біосумісності та комфорту пацієнтів. Розвиток напрямку використання у стоматології термопластичних полімерів зумовив активне впровадження ацеталових і еластичних (нейлонових) часткових знімних протезів, які відрізняються фізико- механічними властивостями та клінічними показаннями. Термопластичні матеріали демонструють різну жорсткість, модуль пружності та стійкість до деформації, що безпосередньо впливає на стабільність і довговічність ортопедичних конструкцій. Використання неметалевих кламерів дозволяє суттєво покращити естетичні показники, особливо у фронтальній ділянці, та зменшити ризик алергічних реакцій, пов’язаних із металами. Водночас, літературні дані вказують на необхідність диференційованого підходу до вибору матеріалу з урахуванням клінічної ситуації та функціонального навантаження. Мета роботи. Аналіз сучасних підходів щодо вибору матеріалу протезу при ортопедичному лікуванні часткової адентії на основі опрацювання наукових публікацій. Матеріали та методи. Опрацьовано публікацій баз даних Scopus, PubMed, Google Scholar з використанням комбінації ключових слів: «ортопедичне лікування», «часткова адентія», «знімні протези», «термоплас- тичні полімери», «ацеталові й еластичні (нейлонові) часткові знімні протези», «фізико-механічні властивості ацеталових і еластичних (нейлонових) часткових знімних протезів», «показання до використання ацеталових і еластичних (нейлонових) часткових знімних протезів». Критеріями пошуку була наявність ключових слів у журнальних публікаціях, монографіях, стандартах до 2025 року включно.

МОДЕЛЮВАННЯ КОНСТРУКЦІЙ В ЗУБОТЕХНІЧНІЙ ПРАКТИЦІ НА ОСНОВІ СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ

2026-04-08T10:10:38+03:00

Актуальність дослідження зумовлена ускладненням технологічних процесів моделювання конструкцій в зуботехнічній практиці в умовах цифровізації зуботехнічної практики, зростанням вимог до точності, відтворюваності та сталої якості ортопедичних конструкцій, а також обмеженістю емпіричних підходів до вибору й коригування технологічних режимів. У таких умовах особливо важливим стає застосування системного аналізу як науково обґрунтованого методологічного підходу до моделювання процесів моделювання конструкцій в зуботехнічній практиці. Це дозволяє забезпечити формалізацію багатофакторних взаємозв’язків та підвищити керованість виробничих операцій. Мета дослідження полягає у формуванні та науковому обґрунтуванні системно орієнтованого підходу до моделювання технологічних процесів моделювання конструкцій в зуботехнічній практиці. Його реалізація спрямована на підвищення ефективності управління, сталості технологічних режимів і якості кінцевих результатів у зуботехнічній практиці. Матеріали та методи дослідження ґрунтуються на застосуванні системного аналізу, структурно-функціонального підходу та методів формалізованого моделювання технологічних процесів. Під час дослідження проаналізовано сучасні технологічні способи моделювання конструкцій в зуботехнічній практиці, узагальнено властивості основних структурних елементів виробничої системи та обґрунтовано принципи побудови системних моделей без використання емпіричних коректив. Використано аналітичні методи узагальнення, логічного моделювання та порівняльної інтерпретації отриманих результатів. Наукова новизна полягає в обґрунтуванні методологічних принципів системного моделювання процесів моделювання конструкцій в зуботехнічній практиці як цілісної технологічної системи, в якій виокремлено інформаційний, матеріальний та управлінський рівні. Доведено доцільність відокремлення інформаційного рівня технологічної підготовки від фізичної реалізації, що створює умови для прогнозування результатів і оптимізації режимів обробки. Виявлено основні науково-практичні обмеження побудови системних моделей, пов’язаних із багатофакторністю процесів, варіативністю матеріалів і фрагментарністю цифрових рішень. Висновки. У ході дослідження встановлено, що системне моделювання забезпечує підвищення керованості технологічних процесів моделювання конструкцій в зуботехнічній практиці та зменшує залежність виробничих рішень від емпіричних підходів. Доведено, що використання системних моделей дозволяє ідентифікувати критичні параметри процесу, стабілізувати якість зуботехнічних виробів і підвищити відтворюваність результатів. Виявлено, що подальший розвиток моделей має бути спрямований на підвищення їх адаптивності, інтеграцію з даними цифрового контролю й розширення прогностичних можливостей. Це формує перспективний напрям наукових досліджень у сфері цифрової зуботехнічної практики

ЗВ’ЯЗОК РІВНЯ ВІТАМІНУ D З ПСИХОЕМОЦІЙНИМ СТАНОМ ТА СТАНОМ СТОМАТОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ У ВОЄННИЙ ЧАС

2026-04-08T10:25:36+03:00

Дефіцит вітаміну D вважається глобальною проблемою громадського здоров’я з високою поширеністю серед дітей та підлітків. Доведено, що він бере участь у різних процесах мозку та нейрокогнітивних процесах. Нестачу цього вітаміну також пов’язують з різними психічними розладами, включаючи депресію. Посттравматичний стресовий розлад часто зустрічається серед цивільного населення, яке нині переживає чи пережило війну. Велика кількість світових досліджень присвячена впливу стресу на організм дорослого населення, і, незважаючи на визнаний пагубний вплив військової травми на психічне здоров’я, як і раніше, недостатньо даних про поширеність ПТСР та інших розладів, пов’язаних з війною, серед дітей та підлітків. Вітамін D відіграє важливу роль у гомеостазі кальцію та метаболізмі кісткової системи. Недостатність вітаміну D залучена в патогенез як патологія кісткової системи, так і багатьох різних хронічних захворювань, включаючи цукровий діабет, серцево-судинні захворювання, ожиріння, дисліпідемію, артеріальну гіпертензію. Недостатнє надходження кальцію, фосфору магнію та вітаміну D до організму дитини, особливо в період ростового спурту, може негативно вплинути на не тільки на формування кісткового матриксу, а ще й обумовлює проблеми з емаллю, що безпосередньо забезпечує підвищену карієсогенність. Мета роботи. Виконати аналіз наукових публікацій щодо вивчення взаємозв’язку нестачі вітаміну D із хворобами порожнини рота у дітей на тлі довготривалого стресу, який спричинено війною росії проти України. Матеріали та методи. Проведено аналіз публікацій баз даних Web of Sciense, SpringerOpen, Structure (NCBI), HINARI, PudMed, Scopus, Google Scholar, Cochrane Library без обмежень щодо дати публікації та мови видання з використанням комбінації ключових слів: «дефіцит вітаміну D», «стрес», «стоматологічні захворювання», «vitamin D deficiency», «oral mucosa», «periodontitis», «caries», «cognitive impairment». Відповідну додаткову літературу було включено після ручного пошуку у списках літератури включених статей. Журнали, присвячені ендокринології, неврології, дитячій стоматології, педіатрії були вивчені вручну з метою пошуку статей.

ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ТА ПРИЧИНИ ДИСФУНКЦІЇ СКРОНЕВО- НИЖНЬОЩЕЛЕПНИХ СУГЛОБІВ

2026-04-08T10:52:30+03:00

Однією з актуальних проблем стоматології є своєчасна діагностика та комплексне лікування синдрому дисфункції скронево-нижньощелепних суглобів (СНЩС). Розповсюдженість дисфункції скронево-нижньощелепних суглобів останніми десятиліттями пов’язана зі змінами способу життя сучасної людини, зростанням психоемоційного стресу, зміною характеру харчування та іншими причинами. Функціональні розлади зубощелепної системи виявляються у 27,0–45,0% дорослого населення України, тоді як серед пацієнтів, які звертаються за стоматологічною допомогою, цей показник сягає до 65,0%. Розуміння епідеміології та факторів ризику цих патологічних станів є ключовим для розробки ефективних стратегій профілактики та раннього виявлення причин дисфункції скронево-нижньощелепних суглобів. Мета дослідження. Вивчення досліджень та наукових доробок щодо проблем епідеміології та причин дисфункції скронево-нижньощелепних суглобів з метою привернення увагу до розповсюдження захворювання, до проблем діагностики, профілактики та лікування дисфункції скронево-нижньощелепних суглобів. Матеріали та методи дослідження. У ході написання статті, було вивчено низку даних наукових баз – Web of Science, Scopus, Google Scholar, і PubMed, у ході напрацювання матеріалу було застосовано методи узагальнення, системного і порівняльного аналізу проблем епідеміології та причин дисфункції скронево-нижньощелепних суглобів. Результати дослідження. Згідно з епідеміологічними дослідженнями Manfredini Dю, et al., опублікованими у «Journal of Oral Rehabilitation», поширеність дисфункції скронево-нижньощелепних суглобів у загальній популяції коливається від 5,0 % до 12,0 %. Водночас симптоми, пов’язані з розладами скронево-нижньощелепних суглобів, спостерігаються у 75,0 % пацієнтів, які мають хоча б один симптом (шуми, клацання, обмежене відкривання рота, тощо). Автори у своїх дослідженнях висвітлюють значні географічні відмінності у поширеності цього захворювання: у Північній Америці та Західній Європі поширеність симптоматичної дисфункції скронево-нижньощелепних суглобів становить 7,0–10,0%; в азійських країнах (Японія, Китай, Корея) від 5,0 % до 8,0%; у Латинській Аме- риці – 10,0–15,0%; у Східній Європі – 8,0–12,0%. Функ- ціональні розлади зубощелепної системи виявляються у 27,0–45,0 % дорослого населення України, тоді як серед пацієнтів, які звертаються за стоматологіч- ною допомогою, цей показник сягає 65,0 %. Розуміння епідеміології та факторів ризику цих патологічних станів є ключовим для розробки ефективних стратегій профілактики та раннього виявлення дисфункції скронево-нижньощелепних суглобів. Висновки. Проведений аналіз даних, опублікованих у науковій літературі, довів, що захворювання скронево- нижньощелепних суглобів займають одне з перших місць після карієсу та пародонтальних захворювань серед усіх стоматологічних уражень. Захворювання відрізняються великою кількістю симптомів, ознак та різноманіттям епідеміологічних факторів і причин розвитку дисфункції скронево-нижньощелепних суглобів. Було виявлено, що окрім оклюзійно-артикуляційних розладів і патології жувальних м’язів, важливу роль відіграють ендокринні, гендерні та психоемоційні чинники, які роблять цю проблему не тільки медичною, а й соціальною.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК М’ЯЗОВО - СУГЛОБОВОЇ ДИСФУНКЦІЇ СНЩС З НЕКАРІОЗНИМИ УРАЖЕННЯМИ ЗУБІВ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

2026-04-08T11:22:58+03:00

Вплив дисфункції скронево-нижньощелепного суглоба на розвиток некаріозних уражень зубів залишається однією з актуальних і поширених проблем сучасної стоматології, що зумовлено зростанням частоти функціональних порушень зубощелепної системи серед пацієнтів різних вікових груп. Переважна більшість наукових досліджень наголошує на багатофакторності етіологічних чинників, які призводять до порушення функціонального стану анатомічних структур, що входять до складу скронево-нижньощелепного суглоба, а також жувальної мускулатури. До таких чинників належать оклюзійні порушення , парафункціональна активність жувальних м’язів, психоемоційне перенапруження. Зубощелепний апарат є цілісною та взаємопов’язаною функціональною системою, у якій взаємодія між скронево-нижньощелепними суглобами, жувальними м’язами та органами ротової порожнини має вирішальне значення для фізіологічної функції жування, та забезпечення стабільності твердих тканин зубів. Порушення цієї рівноваги негативно відображається на оклюзійних взаємовідносинах і сприяє формуванню надмірного тиску на окремі ділянки зубних рядів. За наявності дисфункції СНЩС відзначається нерівномірний розподіл навантаження жувальними м’язами, що призводить до локального перевантаження твердих тканин зуба. У подальшому це може сприяти розвитку некаріозних уражень, зокрема абфракцій, клиноподібних дефектів та патологічного стирання, а також погіршенню естетичних характеристик зубів. Такі зміни нерідко супроводжуються підвищеною чутливістю зубів і можуть негативно впливати на якість життя та психоемоційний стан пацієнтів. Мета роботи. Полягає у комплексному аналізі наукових даних щодо взаємозв’язку м’язово-суглобової дисфункції (МСД) та некаріозних уражень зубів, а також у систематичному огляді теоретичних та клінічних досліджень, спрямованих на виявлення патогенетиних механізмів, клінічних проявів та діагностичних критеріїв цих уражень. Матеріали та методи. Проведено аналіз наукових публікацій у міжнародній базі даних PubMed із використанням комбінацій ключових слів: «м’язово-суглобова дисфункція», «абфракція», «оклюзійне навантаження», «ураження твердих тканин зуба», «парафункція жувальних м’язів». Опрацьовано статті з наукових журналів, присвячених питанням терапевтичної та ортопедичної стоматології, а також сучасні оглядові й клінічні дослідження.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНУ ТВЕРДИХ ТКАНИН ЗУБІВ ТА СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ПОРОЖНИНИ РОТА У ДІТЕЙ НА ТЛІ ХІМІОТЕРАПІЇ

2026-04-08T09:29:10+03:00

Ураження слизової оболонки порожнини рота та твердих тканин у дітей з різними системними захворюваннями, зокрема онкологічною патологією, є одним з найважливіших і в той же час найменш вивчених розділів сучасної дитячої стоматології. В Україні за останні роки виявлено тенденцію до збільшення поширеності різних форм онкогематологічних, онкології кісткової, нервової систем, головного мозку та інших захворювань. Одним з провідних факторів ураження слизової оболонки порожнини рота є неспроможність організму дитини до впливу різних умовно-патогенних мікроорганізмів, коли в результаті зміни їх видового складу змінюється як загальна, так і місцева неспецифічна резистентність дитячого організму. Мета даного дослідження. Вивчення клінічних проявів стоматологічних ускладнень хіміотерапії в дитячому віці на основі сучасних настанов і оглядів. Матеріали та методи дослідження – для загальної характеристики, структурного аналізу поширеності стоматологічних захворювань у дітей, які отримують лікування з використанням хіміотерапії, нами було обстежено 98 дітей із гострим лімфобластним лейкозом віком від 2 до 18 років. Всі обстежені діти перебували на лікуванні в онкогематологічному відділенні КНТ «Регі- ональний медичний центр родинного здоров’я» м. Дні- про. Серед них – 37 дівчаток, що становить 37,8% та 61 хлопчик, що відповідає 62,2%. Всі обстежені пацієнти були поділені на 3 підгрупи залежно від клінічного перебігу гострого лімфобластного лей- козу (ГЛЛ): 1 підгрупа – це 46 дітей (46,9%) з пер- шим гострим періодом ГЛЛ; 2 підгрупа становила 27 дітей (27,6%) з ГЛЛ у стадії ремісії, а до 3 підгрупи увійшли 25 пацієнтів (25,5%) з рецидивом ГЛЛ. У кож- ній підгрупі у пацієнтів вивчали показники стану твердих тканин зубів, тканин пародонту за допомо- гою індексної оцінки та прояви на слизовій оболонці порожнини рота. Результати дослідження. Основні скарги у дітей на зміни в щелепно-лицевій ділянці у всіх групах хворих на гострий лімфобластний лейкоз вклю- чали: збільшення лімфовузлів, болючість у порожнині рота, кровоточивість ясен при чистці зубів і прийомі їжі, наявність гіпертрофії ясен, сухість у порожнині рота, наліт на язиці. Діти з гострим лімфобластним лейкозом скаржилися на порушення смакового сприй- няття, неприємний запах з рота, а також відчуття оніміння в ділянці інтактних зубів і язика. Висновки. Зміни слизової оболонки порожнини рота мають важливе діагностичне та прогностичне значення, оскільки можуть бути ранніми проявами онкогемато- логічних захворювань, а також відображати перебіг патологічного процесу та ефективність проведеного лікування. Своєчасна діагностика стоматологічних уражень у дітей з гострим лейкозом та їх комплексна профілактика і лікування є важливою складовою муль- тидисциплінарного підходу до ведення даної категорії пацієнтів і сприяє покращенню їх загального стану та якості життя.

ВПЛИВ ПСИХІЧНОГО СТАНУ ПАЦІЄНТА НА АДАПТАЦІЮ ДО ЗНІМНИХ ЗУБНИХ ПРОТЕЗІВ

2026-04-08T09:02:24+03:00

Метою цього дослідження було вивчення впливу особистісних характеристик і психоемоційного стану пацієнтів, визначених за допомогою тестів Люшера та Айзенка, на процес адаптації до знімних зубних протезів. Особлива увага приділялася аналізу ролі невротичності, екстраверсії–інтроверсії та рівня емоційної напруженості у перебігу адаптаційного періоду. Матеріали та методи. У дослідження були включені пацієнти, які потребували ортопедичного лікування із застосуванням знімних зубних протезів. Оцінку психоемоційного стану проводили за допомогою кольорового тесту Люшера, що дозволяє визначити рівень внутрішньої тривожності, стресового напруження та особистісної адаптивності. Для характеристики індивідуально-психологічних особливостей особистості застосовувався опитувальник Айзенка (EPI), що оцінює шкали екстраверсії–інтроверсії та нейротизму. Результати тестування співставляли зі строками та якістю адаптації до протезів, оціненою на основі клінічного спостереження. Результати. Аналіз показав, що високий рівень невротичності, визначений за опитувальником Айзенка, а також емоційна напруженість і тривожність за тестом Люшера, асоціювалися з більш тривалим і складним перебігом адаптаційного періоду. У таких пацієнтів відзначалися скарги на дискомфорт, скрутність у використанні протезів, а також психоемоційна нестабільність, що потребувала додаткових корекційних заходів. Навпаки, у пацієнтів із екстравертованим типом особистості адаптація проходила швидше й успішніше: вони демонстрували більшу готовність до співпраці та позитивне ставлення до протезування. Результати вказують на чіткий взаємозв’язок між психоемоційними характеристиками та якістю адаптації до знімних протезів. Висновки. Отримані дані підтверджують, що психологічні чинники відіграють визначальну роль у процесі адаптації до знімних зубних протезів. Використання тестів Люшера та Айзенка дозволяє виявити пацієнтів із підвищеним ризиком ускладнень на етапі звикання, що сприяє своєчасній розробці індивідуальних підходів до лікування. На нашу думку, інтеграція психодіагностичних методів у передпротезну підготовку є доцільною допоміжною ланкою, що додатково підвищує ефективність ортопедичного лікування.

КЛІНІЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАПРОПОНОВАНОГО ЕЛАСТИЧНОГО ЧАСТКОВОГО ЗНІМНОГО ПРОТЕЗА З ПЕРЕКИДНИМ КЛАМЕРОМ

2026-04-08T09:11:51+03:00

Часткові знімні протези залишаються одним із основних методів ортопедичного лікування пацієнтів із середніми та великими дефектами зубних рядів. Сучасні часткові еластичні знімні протези з термопластичних полімерів забезпечують кращу естетику та комфорт порівняно з загальноприйнятими акриловими та металевими конструкціями. Мета дослідження. Клінічно обґрунтувати запропоновану конструкцію еластичного часткового знімного протеза з перекидним кламером, ефективність його фіксації та впливу на опорні зуби. Матеріали і методи. Проведено ортопедичне лікування 25 пацієнтів із включеними або кінцевими дефектами зубних рядів, яким були виготовлені часткові еластичні знімні протези за запропонованими конструктивними та технологічними методиками. Оцінювали ефективність протезування на основі клінічного обстеження, проводили вивчення фіксації часткових знімних протезів, оцінку стану пародонта опорних зубів. Тривалість спостереження становила 3, 6 12 і 24 місяці. Результати дослідження. Запропоновано еластичний частковий знімний протез, що складається з базису, виготовленого з еластичної пластмаси, пластмасових зубів та кламерів, виготовлених у вигляді відростків базису з їх двостороннім розташуванням, який відрізняється тим, що в кламерній конструкції протеза з двостороннім розташуванням кламерів щонайменше один із кламерів виготовлений перекидним за формою безперервного видовженого відростка базису, виготовленого з базисної еластичної пластмаси за конфігурацією внутрішньої поверхні, що повторює конфігурацію фасетки і коронки опорного зуба, і з ізоляцією при виготовленні з урахуванням податливості слизової оболонки на 0,5-1,0-1,5 мм, з можливістю перекидання через проміжну частину, або консоль (фасетку) на опорні зуби. У всіх пацієнтів відсутні скарги на недостатню фіксацію еластичного протеза, відсутні епізоди мимовільного вивертання, обертання або зсуву протеза; відсутня болючість при жуванні і не відбувалося травмування слизової оболонки ротової порожнини. Пацієнти відзначали естетичність конструкції за рахунок напівпрозорої еластичної пластмаси, яка імітує колір та контур ясен, і відсутність видимих металевих кламерів. Висновки. Еластичний частковий знімний протез з перекидним кламером забезпечує надійну фіксацію, більш рівномірний розподіл жувального навантаження на опорні зуби без надмірного перевантаження пародонта та збереження високої естетики. Конструкція може розглядатися як перспективна альтернатива стандартним гнучким та акриловим ЧЗП у пацієнтів із середніми та великими дефектами зубних рядів.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОВЕДЕННЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ПРОВІДНИКОВОЇ АНЕСТЕЗІЇ ВЕРХНЬОЩЕЛЕПНОГО НЕРВА ПІДНЕБІННИМ ШЛЯХОМ У СТОМАТОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ ІЗ РІЗНИМИ ІНДИВІДУАЛЬНО- ТИПОЛОГІЧНИМИ ОСОБЛИВОСТЯМИ

2026-04-07T17:04:29+03:00

У даній статті висвітлено індивідуально-типологічні особливості лицевого скелета стоматологічних хворих, які необхідно враховувати під час проведення центральної провідникової анестезії верхньощелепного нерва. Мета дослідження: вивчити морфометричні параметри великого піднебінного каналу в залежності від індивідуально-типологічних особливостей лицевого скелета та встановити їх вплив на ефективність проведення центральної провідникової анестезії верхньощелепного нерва піднебінним шляхом у стоматологічних хворих. Матеріали та методи. Для вивчення анатомічних особливостей великого піднебінного каналу проведено краніометричні дослідження на 92 рентгенологічних зображеннях лицевого скелету, отриманих при комп’ютерній томографії черепів стоматологічних пацієнтів. Визначали лицевий індекс за формулою Гарсона, вимірювали кут нахилу великого піднебінного каналу відносно сталого анатомічного орієнтиру в порожнині рота, визначали траєкторію введення ін’єкційної голки, її кут нахилу, встановлювали можливу глибину її просування у великому піднебінному каналі до крилопіднебінної ямки. В клінічних умовах 30 стоматологічним хворим під час проведення планових хірургічних втручань (10 радикальних гайморотомій, 8 ороназальних цистектомій, 7 відкритих синус-ліфтингів, 5 імплантацій в ділянці горба верхньої щелепи за птеригоідальною методикою) зроблено центральну провідникову анестезію верхньощелепного нерва піднебінним шляхом, дано клінічну оцінку її ефективності за модифікованою нами методикою бальної оцінки. Результати дослідження. Під час краніометричних досліджень виявлено анатомічну мінливість будови лицевого скелета. Вперше встановлено, що у хворих із різним типом будови лицевого скелета простежується індивідуально-анатомічна варіабельність великого піднебінного каналу (довжина й діаметр, конфігурація, кут нахилу щодо твердого піднебіння), що впливає на техніку проведення центральної провідникової анестезії верхньощелепного нерва через великий піднебінний канал та її клінічну ефективність. На основі даних клінічного спостереження можна констатувати, що найбільш сприятливі умови для проведення центральної провідникової анестезії верхньощелепного нерва через великий піднебінний канал мають пацієнти з мезопрозопічним й еуріпрозопічним типами лицевого скелета. Доведено статистично вірогідні відмінності щодо їх анестезіологічного ефекту. Висновки. В стоматологічних хворих із різним типом будови лицевого скелета виявлено індивідуально-анатомічну варіабельність великого піднебінного каналу, що впливає на техніку проведення центральної провідникової анестезії верхньощелепного нерва піднебінним шляхом та її клінічну ефективність. Найбільш сприятливі умови для проведення цієї анестезії мають пацієнти з мезопрозопічним й еуріпрозопічним типами лицевого скелета. У лептопрозопів після блокади верхньощелепного нерва у крило-піднебінній ямці з доступом через великий піднебінний канал статистично вірогідно (χ2 - 4,0229, р = 0,0449) виявляються випадки недостатнього знечулення іпсилатерально м’яких тканин середньої зони обличчя й фронтальної групи зубів верхньої щелепи.

ЕКСПРЕС-ДІАГНОСТИКА ПЕРЕЛОМІВ ВИЛИЦЕОРБІТАЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ ЗА ДОПОМОГОЮ МЕТОДУ ЕЛЕКТРООДОНТОДІАГНОСТИКИ

2026-04-07T17:24:00+03:00

При лікуванні хворих на травму вилицеорбитального комплексу великий вплив на кінцевий результат лікування надають терміни проведення оперативного втручання. Основною причиною несвоєчасної діагностики є наявність супутньої гематоми м’яких тканин вилицьової та підочноямкової областей, яка маскує кісткову деформацію вилицевої області. Як правило, через 7-10 днів після травми гематома усувається самостійно, але оптимальні терміни для оперативного лікування перелому вже втрачені. Мета роботи. Ми поставили собі завдання розробити простий, доступний метод діагностики перелому вилицеорбитального комплексу, який може застосувати будь-який лікар загальний стоматолог. До того ж запропонована методика дозволяє проводити диференціальну діагностику між переломом та гематомою вилицевої області. Наша методика також дозволяє для діагностики використовувати зуби не лише на боці травми, а й на здоровому боці (завдяки явищу реперкусії). Матеріали і методи дослідження. Нами обстежено 63 хворих з травмою віліцеорбітального комплексу та 42 пацієнти з ізольованою гематомою м’яких тканин підочно- ямкової та (або) вилицевої області. Дослідження проводили за стандартною методикою. Використовували апарат ЕОМ-3. В обох групах дослідженню піддавалися всі інтактні зуби верхньої щелепи як на хворій, так і на здоровій стороні. В області кожного зуба замір проводився тричі і записували середнє значення. Отримані дані було розбито на підгрупи згідно з номером зуба та кількістю доби давності травми. З цих даних було сформовано ряди динаміки. Отримані дані було оброблено із застосуванням критерія Колмогорова-Смирнова, регресійного статистичного аналізу, критерія Неймана. Обчислення виконано із застосуванням програм Microsoft Exel , Math Cad. Результати дослідження. Результатом проведеної роботи стало отримання формули функціональної залежності значення чутливості зуба від часу, що минуло від дня травми. Загальна формула цієї функціональної залежності має вигляд Y=a*x^b*2.718282^(c*x), де Y – числове значення чутливості зуба в задану добу з дня травми; a, b, c – параметри рівняння; x – змінна, яка задає кількість діб від дня травми; 2,718282-і (основа натурального логарифму). Перевагою обраної функціональної залежності є зміна конфігурації лінії регресії залежно від величини та знаку параметрів рівняння, що дозволило кількісно описати виявлені залежності. В роботі наводяться формули для кожного зуба на верхній челюсті як на здоровому боці, так і на боці травми. Вони дозволяють обчислити значення електрозбудливості у різні терміни після травми і таким чином провести об’єктивну діагностику перелому вилицеорбітального комплексу, а також диференціальну діагностику з гематомою вилицевої та підочноямкової областей. Методика дозволяє об’єктивно діагностувати наявність перелому в будь-якому стоматологічному закладі у різні рядки з моменту отримання травми. Висновки. Розроблено просту, ефективну, доступну методику діагностики перелому вилицеорбітального комплексу, яка може застосовуватись лікарем стоматологом у будь яких умовах, не потребує коштовного обладнання, дозволяє проводити діагностику при наявності вторинних дефектів зубного ряду

ГІГІЄНІЧНИЙ СТАТУС ПОРОЖНИНИ РОТА В ОСІБ 55-69 РОКІВ РІЗНИХ РЕГІОНАЛЬНИХ ТА ПРОФЕСІЙНИХ ГРУП УКРАЇНИ

2026-04-07T16:15:55+03:00

Визначити рівень гігієни порожнини рота в осіб зрілого та похилого віку різних регіональних і професійних груп України та встановити регіональні, професійні й гендерні особливості гігієнічного статусу. Матеріали і методи. Обстежено 131 особу віком 55–69 років із різних регіонів України, які представляли медичні, офісні та промислові професійні групи, а також мешканців зони ендемічного флюорозу. Рівень гігієни порожнини рота оцінювали з використанням індексу Silness–Löe, індексу Stallard та показника зубного каменю відповідно до стандартних методик. Статистичну обробку результатів здійснювали з розрахунком середніх значень та їх стандартних похибок. Результати. Встановлено виражені регіональні та професійні відмінності гігієнічного статусу. Найбільш сприятливі показники гігієни визначено у співробітників медичного наукового закладу, тоді як найгірші — у працівників хімічного, металургійного та гірничодобувного виробництв. Для виробничих колективів характерним було не лише підвищене накопичення м’якого зубного нальоту, але й інтенсивна його мінералізація. У мешканців зони ендемічного флюорозу сформувався специфічний гігієнічний фенотип, що характеризувався помірним рівнем нальоту при високих показниках зубного каменю. Гендерний аналіз показав стабільно гірший гігієнічний статус у чоловіків у всіх обстежених групах. Висновки. Гігієнічний статус порожнини рота в осіб зрілого та похилого віку суттєво залежить від регіональних, професійних і гендерних чинників. Отримані результати свідчать про необхідність розробки дифе- ренційованих профілактичних програм, орієнтованих на групи підвищеного стоматологічного ризику.

ОЦІНКА КЛІНІЧНОГО СТАНУ ПРЯМИХ РЕСТАВРАЦІЙ КАРІОЗНИХ ДЕФЕКТІВ ТВЕРДИХ ТКАНИН ВІТАЛЬНИХ ЖУВАЛЬНИХ ЗУБІВ ЧЕРЕЗ 6 І 12 МІСЯЦІВ ЗА КРИТЕРІЯМИ USPHS

2026-04-07T16:27:47+03:00

Оцінити стан прямих реставрацій каріозних дефектів твердих тканин вітальних жувальних зубів за критеріями USPHS до лікування (за наявності старих реставрацій), відразу, через 6 і 12 місяців для визначення їх функціональної стабільності, естетичної збереженості і крайової герметичності. Методи дослідження. Обстежено 30 пацієнтів, у яких реставрували дефекти 59 жувальних вітальних зубів із первинними карієсом або зі старими пломбами. Реставрації виконували прямим методом фотополімером “Asteria” у поєднанні з адгезивною системою “OptiBond FL” та оцінювали за критеріями USPHS за показниками: анатомічна форма, крайова адаптація, крайове зафарбування, шорсткість поверхні, кольорова відповідність, дискомфорт/чутливість, наявність вторинного карієсу та кодами Alfa (A), Bravo (B), Charlie (C) і Delta (D) до лікування, відразу, через 6 і 12 місяців. Результати дослідження. Відразу після лікування усі показники UPSHS відповідали найвищому рівню (код A), що свідчить про якісне відновлення функціональної та естетичної цілісності зубів. Через 6 місяців істотних змін не виявлено. Через 12 місяців спостерігалося незначне зменшення кількості реставрацій із кодом A і поява окремих випадків коду B за критеріями анатомічної форми, крайової адаптації, шорсткості і кольорової відповідності. У двох зубах виявлено початкові ознаки вторинного карієсу, що вимагало повторного лікування. Загалом отримані дані свідчать про ефективність протоколу виконання прямих реставрацій та використаних матеріалів. Висновки. Досягнуті результати засвідчують високу клінічну ефективність і функціональну стабільність прямих композитних реставрацій у жувальних вітальних зубах упродовж пів року, завдяки застосуванню обраного протоколу лікування. Через рік необхідне повторне обстеження реставрацій для виявлення змін і вчасної їх корекції. Спостереження за реставраціями слід продовжувати і далі.

СПОСІБ ПРОФІЛАКТИКИ ОСНОВНИХ СТОМАТОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ У ДІТЕЙ, КОТРІ ХВОРІЮТЬ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 1-го ТИПУ

2026-04-07T16:38:58+03:00

Цукровий діабет – одне із самих розповсюджених захворювань ендокринної системи організму людей, а ріст захворюваності його в різних вікових групах з кожним роком зростає. Виникнення ускладнень цукрового діабету дуже часто приводить до інвалідності пацієнтів. Від цукрового діабету 1 типу повністю вилікуватися практично неможливо. Багаточисленими дослідженнями встановлено, що при цукровому діабеті 1 типу, як у дітей так і у дорослих, завжди присутня стоматологічна патологія, котра обумовлена присутністю цього захворювання. Мета работи. Вивчення стану тканин порожнини рота у дітей які хворіють цукровим діабетом 1 типу в динаміці застосування розробленого нами лікувально-профілактичного комплексу. Матеріали та методи дослідження. Нами було проведено обстеження та лікування 53 дітей хворіючих на цукровий діабет 1 типу, котрі проживали в дитячому будинку з ендокринною патологією, запропонованим нами лікувально-профілактичним комплексом, а також обстежено 12 практично здорових дітей такого же віку. Групу порівняння склали 24 дитини, котрі боліють цукровим діабетом та яким проводили тільки санацію порожнини рота та гігієну порожнини рота. 29 дітям основної групи окрім санації порожнини рота та гігієни призначали запропонований лікувально-профілактичний комплекс, котрий проводили поетапно наступним чином поетапно. Результати та їх обговорення. Для оцінки стану гігієнічного рівня та стану пародонту нами були вивчені гігієнічні індекси ( Silness-Loe, Stаllard) а також індекси, що вказують на запалення (РМА,), як на початку так і на протязі періоду застосування запропонованого комплексу. Рівень гігієни порожнини рота у обстежених нами дітей свідчить про недостатню профілактичну роботу. Так незадовільнений рівень гігієни був у 68,9 % дітей, задовільнений – лиш у 31,1 % дітей. Розповсюдженість симптому запалення по групам складала до 20 %. Висновки. Проведені клінічні дослідження показали, що за 2 роки спостережень ми отримали редукцію карієсу по приросту 48,3 %, що свідчить про значну карієс-профілактичну ефективність запропонованого нами лікувально-профілактичного комплексу для дітей з цукровим діабетом 1 типу.

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ТЕРАПЕВТИЧНОЇ ДІЇ ОКЛЮЗІЙНИХ КАП ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ТРАНСКУТАЛЬНОЇ ЕЛЕКТРИЧНОЇ СТИМУЛЯЦІЇ НЕРВІВ (TENS) У ПОЄДНАННІ З КОРЕКЦІЄЮ ОКЛЮЗІЇ ЗА ТЕХНОЛОГІЄЮ Т-SCAN

2026-04-07T16:52:36+03:00

Оцінити ефективність терапевтичної дії оклюзійних кап із застосуванням транскутанної електричної стимуляції нервів (TENS) у поєднанні з корекцією оклюзії за технологією T-Scan порівняно з традиційною корекцією оклюзії за допомогою артикуляційного паперу. Матеріали і методи. У дослідження включено 60 пацієнтів із скронево- нижньощелепними розладами, яких поділено на основну та порівняльну групи по 30 осіб. В основній групі перед встановленням оклюзійної капи проводили TENS- стимуляцію, після чого здійснювали серійні T-Scan- записи та поетапну корекцію оклюзійних контактів. У порівняльній групі корекцію виконували за артикуляційним папером без первинного застосування T-Scan. Результати. Через 3 місяці лікування в основній групі повне зникнення симптомів скронево-нижньощелепних розладів відзначено у 63,3% пацієнтів, що вдвічі перевищує показник групи порівняння –30,0%. Загальний рівень позитивного терапевтичного ефекту в основній групі склав 93,3% проти 80,0% у групі порівняння. Аналіз результатів лікування з урахуванням нозологічних форм скронево-нижньощелепних розладів показав, що серед пацієнтів із суглобовими розладами повне зникнення симптомів у основній групі спостерігалося у 20,0% випадків, тоді як у групі порівняння цей показник становив лише 6,66%, що у 3,3 рази менше. Серед хворих із м’язовими розладами частка пацієнтів із повною ремісією в основній групі також була вищою і склала 20,0% проти 10,0% у групі порівняння. У пацієнтів із комбінованими формами скронево-нижньощелепних розладів повне зникнення симптомів відзначено у 23,3% основної групи та у 13,8% групи порівняння, що було у 1,7 раза менше. Висновки. Запропонована методика застосування оклюзійних кап у поєднанні з TENS та цифровою корекцією оклюзії за допомогою T-Scan демонструє вищу терапевтичну ефективність порівняно з традиційним підходом, заснованим на артикуляційному папері. Комбінація нейром’язової детермінації положення нижньої щелепи та об’єктивного цифрового контролю оклюзійних контактів сприяє швидшому усуненню симптомів і підвищує результативність лікування скронево-нижньощелепних розладів у всіх нозологічних групах

МАЙСТЕР-КЛАСИ ЯК НЕВІД’ЄМНА СКЛАДОВА ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ СТУДЕНТІВ-СТОМАТОЛОГІВ

2026-04-08T11:39:04+03:00

Сучасні виклики сьогодення обумовлюють пошук та впровадження новітніх методик навчання студентів- стоматологів. Для їх опанування на кафедрі ортопедичної стоматології проводяться майстер-класи, на яких студенти 3-5 курсів мають змогу відпрацювати навички препарування твердих тканин зубів, отримання відбитків з допомогою відбиткових матеріалів, а також, застосування інтраорального сканера. Детально викладено послідовність та алгоритм проведення вказаних майстер-класів. Метою дослідження є підвищення ефективності навчального процесу шляхом проведення майстер-класів із використанням сучасних матеріалів, технологій та обладнання під час лікування пацієнтів у клініці ортопедичної стоматології. Матеріали та методи – кафедра ортопедичної стоматології Івано- Франківського національного медичного університету представляє майстер-класи студентам-стоматологам для розвитку їхнього клінічного мислення та отримання фахових компетентностей з метою формування спеціалістів, здатних надавати кваліфіковану стоматологічну допомогу населенню. Результати дослідження. Вказують на те, що кожен із реалізованих майстер-класів завершувався активною інтелектуальною дискусією, запитаннями, відповідями та обговореннями подальших перспектив застосування отриманих вмінь та навичок і забезпечував урізноманітнення проведення практичних занять та продуктивну діяльність студентів. Висновки. Позитивні відгуки здобувачів освіти на реалізовану форму навчання у вигляді майстер-класів свідчать про їх важливість та ефективність. Здобуті під час такої форми навчання практичні навички, дозволяють студентам проявити себе конкурентноспроможними та цілеспрямованими фахівцями на ринку сучасної стоматології.

ІНСТРУМЕНТАЛЬНА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ОКЛЮЗІЙНОЇ ТЕРАПІЇ ПРИ ДИСФУНКЦІЯХ СКРОНЕВО-НИЖНЬОЩЕЛЕПНОГО СУГЛОБА: РЕНТГЕНОЛОГІЧНІ ТА ЕЛЕКТРОМІОГРАФІЧНІ ДАНІ

2026-03-13T11:38:50+02:00

Розлади скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС) є поширеною патологією, частота якої, за даними більшості досліджень, сягає до 40 %, а найчастішим клінічним проявом є біль у жувальних м’язах. При цьому м’язово-скелетні порушення становлять основну етіологічну групу дисфункцій СНЩС і зустрічаються щонайменше у 50 % випадків. Мета дослідження. Оцінити ефективність оклюзійної терапії при функціональних розладах СНЩС за допомогою електроміографічного та рентгенологічного досліджень. Матеріали і методи дослідження. У дослідженні взяли участь 40 пацієнтів із клінічними ознаками м’язово- суглобової дисфункції, серед яких 32 (80 %) жінки та 8 (20 %) чоловіків віком від 16 до 40 років. З метою оцінки стану жувальної мускулатури до та після оклюзійної терапії було проведено ЕМГ дослідження приладом Teethan (виробник: Teethan S.p.A., Італія). Визначали наступні показники: POC-індекси для жувальних та скроневих м’язів – показник координації скорочення; ASYMMETRY (%) – симетричність скорочення м’язів обох сторін; TORSION (%)– величина обертального моменту, що вказує на наявність латерального дисбалансу; BARYCENTER (%) – локалізація центру м’язової активності у сагітальній площині (антеріально/постеріально); IMPACT (%) – інтегральна величина загальної активності жувального комплексу. Результати дослідження. Після усунення клінічних проявів дисфункції та стабілізації оклюзійних співвідношень, пацієнтам було проведено контрольне КПКТ (Конусно-променева комп’ютерна томографія) та ЕМГ дослідження. Результати дослідження демонструють виражену позитивну динаміку зміни показників ЕМГ жувальних м’язів у пацієнтів із дисфункцією СНЩС до та після терапії. Висновки. Отримані електроміографічні та КПКТ-дані демонструють, що застосування індивідуально виготовлених оклюзійних шин є ефективним методом відновлення функціонального стану СНЩС та жувального апарату. Отримані результати підтверджують усунення м’язової дискоординації, нормалізацію м’язового навантаження, оптимізацію жувальної функції та збалансовану роботу жувальних м’язів. Морфологічні зміни, виявлені за даними КПКТ, зокрема стабілізація або часткове відновлення цілісності кортикальної пластинки, зменшення інтенсивності субхондрального склерозу, відсутність прогресування остеофітів та нормалізація ширини суглобової щілини, свідчать про припинення дегенеративних процесів і відновлення біомеханічної рівноваги в системі «суглоб – жувальні м’язи». Таким чином, результати дослідження підтверджують високу ефективність оклюзійної терапії як ключового компонента комплексної реабілітації пацієнтів із дисфункцією СНЩС, а також її здатність сприяти відновленню структурно-функціональної цілісності суглобових та м’язових компонентів.

ЗВ’ЯЗОК ПАРАМЕТРІВ ОКЛЮЗІЇ З ПОСТУРАЛЬНОЮ БІОМЕХАНІКОЮ ТІЛА У ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ: ПРОСПЕКТИВНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

2026-04-07T14:22:08+03:00

Оклюзія зубних рядів розглядається як важливий функціональний компонент зубо-щелепної системи та складова єдиного біомеханічного ланцюга, що поєднує краніо-мандибулярний комплекс, м’язово-фасціальні структури та систему постурального контролю. У дітей та підлітків у період активного росту порушення оклюзійних співвідношень можуть супроводжуватися адаптаційними змінами положення голови, шийного відділу хребта та параметрів статичного і динамічного постурального балансу. Мета. Оцінити взаємозв’язок між параметрами оклюзії та показниками статичного і динамічного постурального балансу у ортодонтичних пацієнтів дитячого та підліткового віку з різними типами сагітальних патологій прикусу. Матеріали і методи. Проведено проспективне клінічне дослідження ортодонтичних пацієнтів дитячого та підліткового віку із сагітальними аномаліями прикусу (Class II та Class III). Оклюзійні параметри оцінювали клінічно та за ортодонтичними критеріями. Постуральний баланс аналізували методами статичної та динамічної бароподометрії з визначенням параметрів центру тиску, площі коливань та розподілу підошовного навантаження. Результати. У пацієнтів із дистальною оклюзією (Class II) зафіксовано переднє зміщення центру тиску в середньому на 6,2 ± 2,1 мм порівняно з фізіологічною оклюзією (p<0,05), а також зменшення індексу постуральної стабільності на 12–15%. Площа статокінезіограми була більшою на 18,4 %. У групі з мезіальною оклюзією (Class III) виявлено достовірну асиметрію підошовного навантаження (різниця між правою та лівою стопою 7,1 ± 2,6%, p<0,05) та збільшення довжини траєкторії центру тиску під час динамічних тестів на 14,8 %. Кореляційний аналіз показав помірний зв’язок між типом сагітальної оклюзії та показниками постуральної стабільності (r = 0,42–0,53, p<0,05). Висновок. Параметри оклюзії мають статистично значущий зв’язок зі статичними та динамічними показниками постурального балансу у дітей та підлітків із сагітальними патологіями прикусу. Отримані результати підтверджують доцільність комплексного міждисциплінарного підходу до ортодонтичного лікування з урахуванням постуральних особливостей у період активного росту.

РЕЗУЛЬТАТИ ОРТОДОНТИЧНОГО ЛІКУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ МОЛОДОГО ВІКУ З АДЕНТІЄЮ ПОСТІЙНИХ ЗУБІВ

2026-04-07T14:42:55+03:00

Адентія має значний негативний вплив на розвиток зубощелепного апарату, а відсутність перших моля- рів формує умови до прогресуючого зниження висоти прикусу, який не піддається саморегуляції і призво- дить до порушення функціонування других органів зубощелепової системи та виникнення ускладнень. Ортодонтичне закриття дефектів зубних дуг віднов- лює цілісність зубного ряду та покращує функціону- вання зубощелепної системи в цілому. Мета роботи. Вивчення результатів ортодонтичного лікування пацієнтів молодого віку з адентією постійних зубів з використанням мікроімлантатів. Матеріали та методи дослідження. Нами було проведено ортодон- тичне лікування 17 пацієнтів з адентією постійних зубів різної етіології з використанням власно розробле- ного способу протракції зубів. Для вирішення постав- леної мети нами було проведено клінічне обстеження за загальноприйнятою методикою, згідно з медичною картою ортодонтичного хворого №043–1/о (Наказ Міністерства охорони здоров’я від 29.05.2013 р. №435). Для подальшого поглибленого комплексного обстеження із застосуванням клінічних та антро- пометричних методів ортодонтичної діагностики було відібрано 17 пацієнтів з адентією різної етіоло- гії віком від 17 до 30 років, які звернулися за ортодон- тичною допомогою. Для проведення аналізу профілю нами використовувалась основна естетична лінія за Рікетсом E-Line, яка дотична до кінчика носу та під- боріддя. Аналіз бокових ТРГ проводився за методикою Steiner, Bjork, Downs, Tweed, Kim, яка передбачала оцінку лицьового скелета, положення зубів і м’яких тканин обличчя, а також проводився аналіз конусно променевої комп’ютерної томограми голови з метою встановлення типу ортодонтичної патології, поло- ження коренів переміщуваних зубів, наявності третіх молярів, структури, вираженості, морфології, об’єму кістки. Визначення ширини зубних рядів проводилося за методикою Pont. Для вимірювання довжини зубних рядів застосовували метод Nance-TSALD (tooth-sizearch- length discrepancy) при використанні цифрової методики дослідження моделей з попереднім їх скану- ванням. Висновки. За результатами лікування 17 паці- єнтів з адентією зубів власно розробленим ортодон- тичним методом із застосуванням мікроімлантатів отримані позитивні результати щодо протракції молярів, яка проходить швидше в порівнянні з викорис- танням загальноприйнятого методу та нівелюється ротація мезіально розташованих зубів, які виникають при протракції молярів.

ЗМІНИ РОЗМІРІВ ЗУБНИХ РЯДІВ У ПРОЦЕСІ ОРТОДОНТИЧНОГО ЛІКУВАННЯ ДІТЕЙ ІЗ ДИСТАЛЬНИМ ПРИКУСОМ, УСКЛАДНЕНИМ АНАТОМО-ФУНКЦІОНАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ ЯЗИКА

2026-04-07T14:57:34+03:00

Антропометричні методи визначення розмірів зубних рядів дають можливість діагностувати топографію і вираженість морфологічних порушень у пацієнтів із компонентами симптомокомплексу аномалій та деформацій зубощелепного апарату у сагітальній, вертикальній та трансверзальній площинах, допомагають установити кінцевий діагноз, обґрунтувати оптимальний план та терміни лікування пацієнта, також оцінити ступінь змін, які вдалось досягти у кожному клінічному варіанті. Мета дослідження. Установити зміни трансверзальних та сагітальних розмірів зубних рядів верхньої та нижньої щелеп у процесі ортодонтичного лікування дітей із дистальним прикусом, ускладненим анатомо-функціональними порушеннями язика. Матеріали і методи дослідження. Предметом проведеного аналізу змін трансверзальних та сагітальних розмірів зубних рядів верхньої та нижньої щелеп пацієнтів (n=31) віком від 5 до 12 років із дистальним прикусом, ускладненим анатомо-функціональними порушеннями язика, які проходили лікування з використанням знімної (апарати Mew, Schwarz, Фліса П.С.-Філоненка В.В., Twin Block) та незнімної (Marco Rosa) ортодонтичної апа- ратури. Результати та їх обговорення. Наведені дискриптивні статистичні характеристики трансвер- зальних (МІШ, ММШ) та сагітальних розмірів (Sag) і показника Front Gingiva (FG) верхньої та нижньої щелеп пацієнтів із дистальним прикусом, ускладненим анатомо-функціональними порушеннями язика, до початку ортодонтичного лікування із застосуванням ортодонтичної апаратури та після завершення етапу ортодонтичного лікування. Додатковий аналіз напрямку індивідуальних змін підтверджує, що ефект лікування для трансверзальних розмірів верхньої щелепи є не лише статистично значущим у середньому, але й високою мірою узгодженим на індивідуальному рівні (у всіх пацієнтів зареєстрували збільшення як МІШ, так і ММШ), для показника Sag переважає тенденція до зменшення, а для показника Front Gingiva (FG) у більшості випадків збільшення. Для нижньої щелепи характерні значущі зміни транс- верзальних параметрів та показника альвеолярної ширини у фронтальному відділі, тоді як сагітальний показник суттєво не змінився. Висновок. Аналіз змін сагітальних та трансверзальних антропометричних розмірів зубних рядів верхньої та нижньої щелеп у про-цесі ортодонтичного лікування дітей із дистальним прикусом, ускладненим анатомо-функціональними порушеннями язика, дозволяє використовувати диференційний підхід при виборі ортодонтичних конструкцій для лікування зубощелепних деформацій, а також встановити морфометричні кореляції та відмінності

КОРТИЗОЛ СЛИНИ ЯК БІОМАРКЕР ХРОНІЧНОГО СТРЕСУ ТА ЙОГО КОРЕЛЯЦІЯ З ПОШИРЕНІСТЮ КАРІЄСУ ТА ПАРОДОНТИТУ У ВІЙСЬКОВИХ

2026-04-07T15:07:41+03:00

Актуальність дослідження зумовлена зростанням поширеності стрес-індукованих стоматологічних порушень серед військовослужбовців, особливо за умов тривалого психофізіологічного навантаження. Для цієї групи характерні хронічні стресові стани, що є суттєвими детермінантами ризику ураження твердих тканин зубів і пародонта. В умовах обмежених можливостей регулярних стоматологічних оглядів актуальним є пошук об’єктивних біомаркерів, здат- них відображати рівень хронічного стресу та прогнозувати стоматологічний статус. Мета статті полягає у науковому обґрунтуванні застосування кортизолу ротової рідини як інформативного біомаркера хронічного стресу та у визначенні його взаємозв’язків зі статтю, віком і стоматологічним статусом військовослужбовців з різним характером службового й бойового навантаження, а також осіб цивільної групи, зокрема за показниками поширеності та інтенсивності карієсу і пародонтальних уражень. Методи дослідження включали визначення концентрації кортизолу ротової рідини методом ELISA, клінічну оцінку стоматологічного статусу за індексами K02 і K05, статистичне порівняння трьох вибірок (військовослужбовців з бойовим досвідом, військовослужбовців без бойового досвіду та цивільних осіб), а також кореляційний аналіз для оцінювання зв’язку між гормональними показниками й стоматологічним станом. Усі етапи дослідження здійснювалися з дотриманням стандартизованих протоколів забору біоматеріалу та уніфікованих діагностичних процедур. Результати дослідження засвідчили статистично значуще підвищення рівня кортизолу ротової рідини у військовослужбовців порівняно з цивільною групою. При цьому найвищі значення кортизолу зафіксовано у військовослужбовців з бойовим досвідом, нижчі – у військових без бойового досвіду, а найнижчі – у цивільних осіб. Встановлено достовірні позитивні кореляції між рівнем кортизолу та стоматологічними індексами K02 і K05, причому зв’язок із показниками стану пародонта (K05) виявився більш виразним, що узгоджується з підвищеною чутливістю пародонтальних тканин до хронічного стресу. Висновки. Кортизол ротової рідини є перспективним допоміжним біотаження та стоматологічного ризику у військовослужбовців. Доцільним є його використання в системі профілактичних оглядів, диспансерного нагляду та міждисциплінарної взаємодії у військовій стоматології з метою раннього виявлення пацієнтів із підвищеним ризиком карієсу й пародонтиту. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розширенням вибірки, стандартизацією референтних діапазонів кортизолу для військових контингентів, розробленням багатофакторних моделей прогнозування стоматологічного ризику та аналізом динаміки гормональних змін на різних етапах служби й реабілітації.

ВПЛИВ ВІТАМІННО-МІНЕРАЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ ПРЕПАРАТІВ НА АНТИОКСИДАНТНО-ПРООКСИДАНТНУ СИСТЕМУ ТА ПОКАЗНИКИ ЗАПАЛЕННЯ В ЯСНАХ ЩУРІВ НА ТЛІ МОДЕЛЮВАННЯ КАРІЄСУ ЗУБІВ ВИСОКОСАХАРОЗНОЮ ДІЄТОЮ

2026-04-07T15:25:12+03:00

Надмірне вуглеводне навантаження, зокрема тривале споживання раціонів із високим умістом сахарози, широко застосовується для ефективного моделювання карієсу зубів у лабораторних щурів і супроводжується розвитком дисбіотичних та запальних змін у тканинах ротової порожнини. Важливим патогенетичним компонентом таких змін є оксидативний стрес із пригніченням антиоксидантної ланки та посиленням протеолітичних і лізосомальних процесів у яснах, що обґрунтовує доцільність використання комплексних лікувально-профілактичних підходів із поєднанням місцевих і системних засобів. Метою дослідження було проаналізувати вплив лікувально-профілактичного комплексу на показники антиоксидантнопрооксидантної системи та маркери запалення у слизовій оболонці ясен щурів на тлі моделювання карієсу зубів високосахарозною карієсогенною дієтою. Матеріали та методи. Дослідження виконано на 30 одномісячних самцях білих щурів лінії Wistar (маса тіла 70±5 г), розподілених на три групи: інтактну (n=10); тварин, які отримували карієсогенний раціон (КР) (n=10); тварин, які отримували КР із додатковим застосуванням ЛПК (n=10). Карієс моделювали протягом 60 діб високосахарозною дієтою М.С. Бугайової та С.А. Нікітіна у модифікації І.В. Ходакова та співавт. У гомогенатах слизової оболонки ясен визначали активність каталази, уміст малонового діальдегіду (МДА), активність еластази та кислої фосфатази; розраховували антиоксидантно-прооксидантний індекс (АПІ). Результати дослідження. Споживання карієсогенного раціону зумовило істотне порушення балансу проокси- дантно-антиоксидантної системи у яснах: активність каталази знижувалася на 37,7%, уміст МДА зростав майже вдвічі, а індекс АПІ зменшувався утричі порівняно з інтактними показниками. Одночасно відзначали активацію запальних і протеолітичних процесів: активність еластази підвищувалася у 1,9 раза, кислої фосфатази – у 1,5 раза. Застосування ЛПК на тлі КР забезпечувало утримання показників каталази, МДА та АПІ на рівнях, близьких до інтактних (p>0,05), а також нормалізацію активності кислої фосфатази (p>0,05) і суттєве наближення активності еластази до контрольних значень, що свідчить про виражений антиоксидантний та протизапальний ефекти комплексної терапевтично-профілактичної корекції. Висновки. Комплексне застосування місцевих гелів у поєднанні із системними вітамінно-мінеральними препаратами на тлі карієсогенної дієти ефективно коригує зазначені порушення, утримуючи ключові біохімічні показники антиоксидантно-прооксидантної системи та маркери запалення на рівні, наближеному до інтактного.

ЕФЕКТИВНІСТЬ КОМБІНАЦІЇ КІСТКОВО-ПЛАСТИЧНИХ МАТЕРІАЛІВ ІЗ ПЛАЗМОЮ, ЗБАГАЧЕНОЮ ТРОМБОЦИТАМИ, В ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ МОДЕЛІ КІСТКОВИХ ДЕФЕКТІВ ЩЕЛЕП

2026-04-07T15:47:08+03:00

В умовах повномасштабної війни в Україні регенерація кісткової тканини щелеп є критичною проблемою для лікування травматичних дефектів нижньої щелепи у військовослужбовців та цивільного населення. Традиційні методи (автотранс- плантація) обмежені донорською ділянкою, ризиком ускладнень та логістикою. Додавання плазми, збагаченої тромбоцитами (PRF), до кістково-пластичних матеріалів є перспективним напрямком підвищення ефективності регенерації завдяки аутологічним факторам росту (PDGF, TGF-β, VEGF), які стимулюють остеогенез, ангіогенез та протизапальний ефект. Однак порівняльні дані щодо синергічного ефекту PRF з ксеногенними (Bauers®, Straumann®) та синтетичними (ABGraft®, Maxresorb®) матеріалами в однаковій експериментальній моделі нижньої щелепи відсутні, що ускладнює вибір оптимального варіанту в умовах обмеженого доступу до імпортних матеріалів. Мета дослідження – експериментально оцінити ефективність комбінацій вітчизняних та імпортних кістково- пластичних матеріалів із PRF порівняно з ізольованим застосуванням матеріалів у моделі стандартизованих кісткових дефектів нижньої щелепи кроликів. Матеріали та методи. Дослідження проведено на 32 кроликах породи Новозеландський білий , розподілених на 8 груп по 4 тварини. Групи 1–3а (контроль): Straumann®, Bauers®, Maxresorb®, ABGraft® без PRF. Групи 4–6а (досліджувані): аналогічні матеріали + PRF. Формували стандартизовані дефекти діаметром 5 мм у ділянці кута нижньої щелепи. Оцінка на 30 та 60 добу: рентгенологічно (bone fill, %), гістологічно (щільність остеоцитів, васкуляризація) та морфометрично. Статистичний аналіз: ANOVA, posthoc Шеффе, t-критерій Стьюдента (p <0,05). Результати. На 60 добу у групах з PRF показники bone fill зросли на 18–28% порівняно з контролем (p <0,01). Найвищі результати: Bauers® + PRF (82,7 ± 4,5%) та Straumann® + PRF (85,3 ± 4,1%), різниця статистично незначуща (p = 0,267). Синтетичні матеріали з PRF: Maxresorb® + PRF (68,5 ± 5,2%), ABGraft® + PRF (65,4 ± 4,8%), достовірно переважали контроль без PRF (p <0,001), але поступалися ксеногенним матеріалам з PRF (p <0,05). Щільність остеоцитів на 60 добу: Bauers® + PRF – 71,4 ± 6,2, Straumann® + PRF – 73,8±5,9, Maxresorb® + PRF – 58,3 ± 5,4, ABGraft® + PRF – 55,7±5,1 клітин/поле (p <0,05). Висновки. Додавання PRF до кістково-пластичних матеріалів підвищує показники регенерації на 18–28% незалежно від типу матеріалу. Комбінація вітчизняного Bauers® з PRF є клінічно еквівалентною імпортному Straumann® + PRF (p >0,05 за ключовими параметрами), що обґрунтовує імпортозаміщення в умовах обмеженого фінансування та воєнного часу. Синтетичні матеріали з PRF показали помірну ефективність, придатну для малих дефектів. Результати свідчать про перспективність PRF як доступного біоактивного ад’юванта для прискорення кісткової регенерації в щелепно-лицевій хірургії.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ЛІКУВАЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ ПРЕПАРАТІВ НА ВИРАЗКОВІ УШКОДЖЕННЯ У ШЛУНКУ ЩУРІВ НА ТЛІ МОДЕЛЮВАННЯ СТРЕСУ

2026-04-07T15:58:52+03:00

Хронічний стрес є одним із провідних чинників ушкодження слизової оболонки шлунка, оскільки поєднує нейроендокринні зрушення, порушення мікроциркуляції та секреції, зниження бар’єрної резистентності й ROS- опосередковане ушкодження, що створює передумови формування виразково-ерозивного процесу. У цьому контексті актуальним є пошук профілактичних впливів, здатних зменшувати вираженість стрес-індукованих гастральних уражень у експериментальних моделях. Метою дослідження було оцінити вплив лікувально- профілактичного комплексу препаратів на виразкові ушкодження у шлунку щурів на тлі моделювання хронічного звукового стресу. Матеріали та методи. У дослідженні використано 27 білих щурів-самців лінії Wistar (2-місячного віку), розподілених на три групи (по 9 тварин у кожній): інтактну (1-ша група), із моделлю звукового стресу (2-га група) та із моделлю звукового стресу й додатковим застосуванням лікувально-профілактичного комплексу (3-тя група). Тривалість екс- перименту становила 49 діб. Стрес моделювали за допомогою ультразвукового відлякувача (30–65 кГц), щоденно по 6 годин, з комбінованим додаванням звуку чутного діапазону. Тварини 3-ї групи отримували лікувально-профілактичні препарати перорально. Після евтаназії під тіопенталовим наркозом виділяли шлунок і проводили візуальну оцінку виразок та ерозій із визначенням їх кількості, площі ушкоджень на 1 тварину та індексу Паулса. Статистичний аналіз результатів проводили за допомогою t-критерію Стьюдента (р<0,01). Результати дослідження. У групі «хронічний стрес» виразки виявлено у 100% тварин; загальна кількість виразок і ерозій становила 71±6,1, площа виразок на 1 щура – 51,99±3,86 мм², індекс Паулса – 52,0±1,9. Застосування лікувально-профілактичного комплексу зменшувало частку тварин із виразками до 22,2%, знижувало кількість виразок і ерозій до 35±2,8, площу виразок на 1 щура – до 5,83±0,64 мм² та індекс Паулса – до 1,29±0,08. Висновки. Хронічний звуковий стрес індукує виразково-ерозивні ушкодження слизової оболонки шлунка щурів. Лікувально-профілактичний комплекс препаратів виявляє виражену противиразкову ефективність, істотно зменшуючи частоту та тяжкість уражень за показниками кількості, площі ушкоджень і індексу Паулса, хоча не забезпечує повної їх елімінації