ВПЛИВ СТАДІЇ ПАРОДОНТИТУ НА ЧАСТОТУ ТА ХАРАКТЕР ПЕРИІМПЛАНТНИХ УРАЖЕНЬ

Анотація

Генералізований пародонтит є одним із важливих факторів ризику розвитку біологічних ускладнень дентальної імплантації. Визначення взаємозв’язку між тяжкістю пародонтиту та станом периімплантних тканин має важливе значення для прогнозування результатів імплантаційного лікування. Мета дослідження. Оцінити клінічний стан тканин пародонта, визначити частоту та структуру периімплантних уражень у носіїв дентальних імплантатів, хворих на генералізований пародонтит, залежно від ступеня тяжкості захворювання. Матеріали та методи. Обстежено 56 пацієнтів віком 40–75 років із генералізованим пародонтитом, яким у 2020–2024 роках було встановлено 125 дентальних імплантатів. Пацієнтів розподілили залежно від стадії пародонтиту та наявності периімплантних уражень. Клінічний стан тканин пародонта оцінювали за пародонтологічними індексами, діагностику периімплантних уражень проводили за клінічними та рентгенологічними критеріями відповідно до класифікації захворювань і станів тканин навколо імплантатів World Workshop (2017). Статистичний аналіз виконували із застосуванням U-критерію Манна–Уїтні. Результати. Встановлено залежність частоти периімплантних ускладнень від ступеня тяжкості генералізованого пародонтиту. У пацієнтів із генералізованим пародонтитом І стадії частота периімплантних ускладнень становила 11,5%, тоді як при ІІ стадії ‒ 47,4%. У структурі уражень при І стадії виявлено периімплантний мукозит у 2,3% випадків та дезінтеграцію імплантатів у 9,2%; при ІІ стадії ‒ відповідно 10,5%, периімплантит ‒ 21,1% та дезінтеграцію імплантатів ‒ 15,8%. Наявність периімплантних уражень асоціювалася з більш вираженими запальними та деструктивними змінами тканин пародонта: підвищенням показників РМА, інтенсивності кровоточивості, глибини пародонтальних кишень та втрати епітеліального прикріплення. Зі збільшенням ступеня тяжкості пародонтиту також відзначалося підвищення показників м’якого зубного нальоту та глибини периімплантної кишені. Висновки. У носіїв дентальних імплантатів із генералізованим пародонтитом встановлено чітку залежність частоти та вираженості периімплантних уражень від тяжкості пародонтального процесу. Підвищення ступеня тяжкості пародонтиту супроводжується зростанням частоти периімплантних ускладнень та більш вираженими запально-деструктивними змінами тканин пародонта, що обґрунтовує необхідність ретельного пародонтологічного контролю пацієнтів на етапах дентальної імплантації та подальшого спостереження