ОСОБЛИВОСТІ КЛІНІЧНОГО ПЕРЕБІГУ ПАРОДОНТИТУ ЗАЛЕЖНО ВІД РІВНЯ ПСИХОЕМОЦІЙНОГО НАПРУЖЕННЯ У ОСІБ, ЩО МЕШКАЮТЬ У М. КИЄВІ ПОСТІЙНО АБО ТИМЧАСОВО

Анотація

Питання визначення особливостей клінічного перебігу захворювань пародонту у цивільного населення м. Києва залежно від рівня психоемоційного напруження не втрачає своєї доцільності. При цьому, особливий інтерес викликає порівняльне дослідження осіб, які постійно проживають у м. Києві з початку повномасштабної війни, та внутрішньо переміщених осіб із тимчасово окупованих територій України. Обидві категорії населення перебувають під впливом військових стресогенних факторів, однак відрізняються характером пережитих подій, ступенем порушення звичного соціального середовища та необхідністю адаптації до нових умов проживання. Мета дослідження. Дослідити особливості клінічного перебігу пародонтиту в осіб, які постійно проживають у м. Києві, та внутрішньо переміщених осіб із тимчасово окупованих територій України залежно від вираженості рівня психоемоційного напруження, оціненого за сумарним показником PHQ-9. Матеріали та методи. Обстежено 189 пацієнтів, яких розподілено на 2 групи: І група (136 осіб) ‒ мешканці м. Києва, які не виїжджали з міста, з лютого 2022 року до теперішнього часу; ІІ група (53 особи) ‒ внутрішньо переміщені особи (ВПО) з тимчасово окупованих територій України. Обидві групи порівняні за віком (19-57рр). У пацієнтів обох груп рівень психоемоційного напруження (PHQ-9) оцінювали за рекомендаціями K. Kroenke, R. L. Spitzer і J. B. W. Williams (2001). Об’єктивне пародонтологічне обстеження включало клінічний огляд порожнини рота та об’єктивну оцінку стану тканин пародонту за пародонтальними індексами: PMA, глибина ПК, ВЕП, кровотеча та гноєтеча із ПК, рецесія ясен, патологічна рухомість зубів. Діагностику захворювань пародонту здійснювали за класифікацією EFP (2017). Статистичну обробку отриманих результатів проводили із застосуванням методів варіаційної статистики. Результати. Серед пацієнтів І групи переважали мінімальний (0–4 бали за PHQ-9) та легкий (5-9 балів за PHQ-9) рівні психоемоційного напруження з визначенням гінгівіту та переважно пародонтиту І та ІІ стадії. У частини пацієнтів при рівні психоемоційного напруження ‒ 5–9 балів за PHQ-9 було діагностовано рецесію ясен з оголенням шийок і коренів зубів з наявністю скарг на гіперестезію твердих тканин зубів переважно І та ІІ ступеня. Серед пацієнтів ІІ групи були визначені ознаки тяжчого перебігу пародонтиту ІІ та ІІІ стадії на тлі зростання рівня психоемоційного напруження (10-14 та 15–19 балів за PHQ-9). Таким чином, при порівнянні двох груп було визначено, що у пацієнтів ІІ групи був визначений переважно більш високий рівень психоемоційного напруження (10-14 та 15–19 балів за PHQ-9) та в більшості випадків був діагностований пародонтит на розвинутих стадіях: ІІ та ІІІ, з більш вираженими ознаками загострення запально-дистрофічного процесу в пародонті. Висновки. При відносно помірному рівні психоемоційного напруження у частини пацієнтів із пародонтитом можуть виявлятися ознаки рецесії, що супроводжуються гіперестезією твердих тканин зубів, тоді як при збільшенні сумарного показника PHQ-9 до 10–14 балів і вище ‒ 15–19 балів у структурі клінічних проявів починають переважати ознаки запально-дистрофічного ураження тканин пародонту. У пацієнтів І групи (постійних мешканців Києва) на тлі мінімального (0–4 бали за PHQ-9) та легкого (5-9 балів за PHQ-9) рівнів психоемоційного напруження було діагностовано гінгівіт та пародон- тит переважно І та ІІ стадії. У пацієнтів ІІ групи (внутрішньо переміщені особи) на тлі більш високого зростання рівня психоемоційного напруження (до 10-14 та 15-19 балів за PHQ-9) були визначені ознаки тяжчого перебігу розвиненого пародонтиту ІІ та ІІІ стадії.