ВИЗНАЧЕННЯ МОБІЛЬНОСТІ ЯЗИКА ЯК КРИТЕРІЮ АНАТОМО- ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ПОРУШЕНЬ

Анотація

Язик є одним з рухомих елементів системи артикуляції. Для правильного формування звуків необхідний повний діапазон рухливості язика. Якщо рухливість язика знижена, звуки можуть дещо, помірно або сильно відхилятися від правильних. Порушення артикуляції язика при звуковимові неминуче призводить до порушення положення окремих зубів, деформації зубних рядів та аномалій прикусу, а спроби проведення ортодонтичного лікування без логопедичної корекції та функціональної перебудови ускладнюють його та не дають стабільного результату. Мета дослідження. Визначення мобільності язика у межах діагностичного скринінгу щелепно-лицевої ділянки дітей із його анатомо-функціональними порушеннями. Матеріали і методи дослідження. Для виконання визначеної у роботі мети обстежено пацієнтів від 5 до 12 років (n=122). Дистальна та мезіальна оклюзії, відкритий, глибокий та перехресний прикуси було діагностовано у 72.1% (n=88). Групу спостереження склали діти, у яких зубощелепних деформацій у сагітальній, вертикальній та трансверзальній площинах не було виявлено у 27.9% (n=34). У процесі проведення функціональних проб установлено І-IV ступені мобільності язика. Результати та їх обговорення. Наукова доказовість ефективності ортодонтичного лікування базується на критеріях змін антропометричних показників зубних рядів та порівнянні результатів функціональних проб. Функціональна діагностика важлива у визначенні потреб у лікуванні та побудові алгоритмів профілактичних заходів. Проведене дослідження підкреслює необхідність комплексної реабілітації дітей із зубощелепними деформаціями, пацієнтам із I ступенем мобільності при встановленні порушень фонетичної сторони мовлення призначення стандартних корекційних логопедичних вправ, ІІ ступенем – логопедичної корекції по формуванню кінетичного / кінестатичного праксисів та артикуляційних укладів порушених груп звуків. Пацієнтам із III ступенем – призначення орофаціальної міофункціональної гімнастики, використання додаткових логотехнологій. При короткій вуздечці слід проводити оперативні втручання по її подовженню. Висновок. З метою якісної профілактики та лікування пацієнтів із зубощелепними деформаціями доцільно визначати мобільність язика у межах діагностичного скринінгу щелепно-лицевої ділянки дітей із його анатомо-функціональними порушеннями. Ступінь мобільності язика вказує на можливість виконання функцій, а саме: утруднення або унеможливлення висовування за межі ротової порожнини, облизування губ, підняття вгору до піднебіння та мовленнєві порушення