АНАЛІЗ ТЕРАПЕВТИЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ НАНОТЕХНОЛОГІЧНОГО ГЕЛЮ ДЛЯ КОРЕКЦІЇ ДИСБІОЗУ ПОРОЖНИНИ РОТА ПРИ ХРОНІЧНОМУ КАТАРАЛЬНОМУ ГІНГІВІТІ У ДІТЕЙ
DOI:
https://doi.org/10.35220/2523-420X/2025.1.23Ключові слова:
хронічний катаральний гінгівіт, ротова рідина, діти, лізоцим, уреаза, ступінь дисбіозуАнотація
Мета дослідження. Проаналізувати та оцінити клінічну ефективність впливу нанотехнологічного гелю на корекцію дисбіотичних змін ротової порожнини у дітей із хронічним катаральним гінгівітом. Методи дослідження. В рамках дослідження було обстежено 235 осіб, віком від 3 до 17 років, серед яких запальні захворювання тканин пародонта (хронічний катаральний гінгівіт) було діагностовано в 175 хворих, інтактний пародонт – у 60 осіб. Задля оцінки ефективності проведеного лікування та профілактики загострень хронічного катарального гінгівіту у ротовій рідині пацієнтів визначали ступінь дисбіозу в динаміці дослідження (до лікування, через 1 місяць, через 6 місяців).Хворим основної групи протягом місяця призначали гель з «Неовітином» – аплікації на ясна та рекомендували застосовувати зубну пасту «VIVAX Dent з активним пептидним комплексом і Бетулавітом» протягом 4 тижнів, потім протягом 4 тижнів – зубну пасту «VIVAX Dent з активним пептидним комплексом і Біса- бололом». Пацієнтам порівняльної групи курацію ХКГ здійснювали 3 % розчин пероксиду водню; для полоскань ротової порожнини (протягом першого тижня ліквання) – «Ротокан», лікувально-профілактичну зубну пасту рекомендували за власним вибором батьків. Ступінь дисбіозу в ротовій рідині визначали шляхом розрахунку індексу дисбіозу, який ґрунтується на визначенні співвідношення уреазної активності до концентрації лізоциму. Концентрацію лізоциму визначали нефелометричним методом, а уреазну активність – спектрофотометричним аналізом. Наукова новизна. В резул таті проведеного дослідження встановлено, що при порівнянні усіх показників основної та порівняльної груп між собою через 1 місяць і через 6 місяців після проведеного лікування різниця була достовірною (р < 0,05), окрім уреазної активності (через 1 місяць після проведеного лікування). Отримані результати засвідчили високу і тривалу ефективність використання запропонованої нами терапії хронічного катарального гінгівіту із використанням нанотехнологічного гелю, який володіє властивістю пептидної регуляції. Тобто, імунотропний регуляторний вплив підтверджувався суттєвим зменшенням ступеня дисбіозу порожнини рота. Усе це свідчить, що довготривалий ефект проведеної терапії, пов’язаний із впливом на патогенез запалення у яснах, зокрема регуляторний вплив пептидних комплексів із розвитком специфічної імунної відповіді. Висновки. Таким чином, на підставі проведеного дослідження встановлено, що застосування нанотехнологічного гелю, при комплексному лікуванні хронічного катарального гінгівіту у пацієнтів основної групи сприяє нормалізації мікробіоценозу порожнини рота за рахунок зниження ступеня дисбіозу. Отримані результати підтверджують високу клінічну ефективність та пролонговану дію запропонованої терапевтичної стратегії, що обґрунтовує доцільність її використання у стоматологічній практиці.
Посилання
Чухрай Н. Л., Мусій-Семенців Х. Г., Дутко Г. З., Стадник У. О., Лисак Т. Ю. Клінічна оцінка ефективності лікування хронічного катарального гінгівіту в дітей з олігофренією. Клінічна стоматологія. 2022. № 1. С. 38–45.
Godovanets О., Kitsak Т. Analysis of the risk factors promoting development of chronic catarrhal gingivitis in children suffering from simple diffuse goiter. Stomatological Bulletin. 2022. Vol. 119, № 2. Р. 78–82.
Авдєєв О. В. Визначення особливостей перебігу гінгівіту в дітей як основа при плануванні лікувально-профілактичних заходів. Клінічна стоматологія. 2015. № 2. С. 104–108.
Змарко Ю. К. Клінічнопатогенетичне обґрунтування використання нанотехнологічного гелю у комплексному лікуванні дітей із хронічним катаральним гінгівітом : дис. … канд. мед. наук : 14.01.22 / Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького. Львів, 2018. 175 с.
Боднарук Ю. Б. Динаміка змін окремих фізико-хімічних показників ротової рідини у дітей з хронічним катаральним гінгівітом на фоні дитячого церебрального паралічу. Вісник проблем біології і медицини. 2019. Т. 2. Вип. 1(149). С. 334–337.
Каськова Л. Ф., Новіков Є. М. Динаміка показників активності лізоциму та уреази ротової рідини в дітей із хронічним катаральним гінгівітом у період змінного прикусу. Український стоматологічний альманах. 2013. № 1. С. 84–87.
Гевкалюк Н. О. Стан основних імунобіологічних показників ротової рідини у дітей, хворих на грип та інші гострі респіраторні вірусні інфекції з проявами захворювання в порожнині рота. Клінічна стоматологія. 2015. № 2. С. 109–112.
Авдєєв О. В., Змарко Ю. К. Зміни показників ротової рідини дітей дошкільного віку з гінгівітом під впливом лікувально-профілактичних заходів. Клінічна Стоматологія. 2018. № 2. С. 64–69.
Bandrivsky Yu. L., Bandrivska O. O., Malko N. V., Posolenyk L. Ja., Vydoinyk O. Ja., Iskiv M. O. The effectiveness of the use of polypeptide drugs and their effect on the metabolic parameters of oral fluid in patients with generalized periodontitis depending on blood type. Pharmacia. 2022. № 2. С. 429–435.
Левицький А. П., Макаренко О. А., Селіван- ська ІО. Ферментативний метод визначення дисбіозу порожнини рота для скринінгу про- та пребіотиків: методичні рекомендації. К. : ГФЦ. 2007. 22.
Pachevskaya A. V., Beloshitskaya A. V. Markers of dental childrenʼs health in the application of therapeutic orthodontic equipment. Wiad Lek. 2017. 2017. № 70(3 pt 1). Р. 489–492.
MorouBermudez E., Rodriguez S., Bello A. S., DominguezBello M. G. Urease and Dental Plaque Microbial Profiles in Children. PLoS One. 2015. Vol. 10. № 9. e0139315.